День почався дуже погано. Мені не сподобалась ранішня молитва, погода на дворі була пригнічучою через дощ. Найбільше, що мене зхвилювало – це злі вирази обличчя людей, котрих я зустрічав.
У такому стані я звернувся до свого духівника за порадою. Коли він вислухав, то дав дивну і рішучу пораду: “я не дозволяю тобі дивитися людям в очі”.
“Ну і правильно”- сказав я, “зло в очах інших людей відтрепер не буде мене торкатись”.
Хочу зауважити, що спочатку було важко прислухатись до такого дивного наказу, але з кожним днем мені ставало все легше і легше виконати доручення духівника. Цікаво, але мені це помогло перебороти мій нервовий стан. Врешті решт я став врівноваженим.
Пригадую, одного дня мій духовний провідник став свідком розмови із моїми друзями. Дочекавшися кінця, він покликав мене до себе і промовив: “від цього часу ти можеш дивитися людям в очі. І дивися так як, ти щойно дивися на друзів своїх ”.
Він відійшов, а я ще довго стояв на сходах будинку, дивлячись у даль. Я не міг зрозуміти його слів. Краплі дощу стікали по моєму обличчі і мені хотілось побачити будь-якого перехожого, щоб зігріти його своїм поглядом.
Як тільки я подумав про це, то поступово почав розуміти науку мого духовного наставника.