Ми покликані нести радість

В одному сучасному фільмі один чоловік відповів своїй дружині, на запитання, чому він усміхається, коли її бачить, отож, він сказав: «…те, що ти вже є – це вже є велика радість». Як приємно чути слова, які підкреслюють твою важливість і потрібність. Ці слова не можуть були лише компліментами, вони мають  особливе значення для кожного, до кого вони звернені.
Таких людей ми називаємо симпатиками, тобто тими, котрі нам подобаються. Звичайно і в симпатиках є поділ: на тих, котрі подобаються нам тільки трошки і тих, котрі для нас залишаються дорогими надовго. Як ми кажемо постійно: час покаже.
Та все ж є такі особи, котрі навіть через віки несуть відчуття душевного комфорту. Таких ми часто називаємо святими людьми. Серед цих святих людей є одна, котрій даємо титул Пресвята, тобто вища своєю святістю понад всіма святими.
Богородиця –  радість для всіх
Заглиблюючись в історію цілого людства, можемо подивляти, що ця жінка, Марія з Назарету, викликає симпатію у всіх.
Своїм народженням вона принесла радість її батькам, котрі довго очікували потіхи від Бога.
Знаємо з Євангелії, що коли вона прийшла до своєї тітки Єлизавети, то “диття з радості здригнулось”.
Також знаємо, що великою потіхою для Господа була присутність Його матері у всіх земських подорожах, а особливо в останній дорозі на Голгофу.
Апостоли втішалися її присутністю і, звичайно, її опіка була дорогою для них. Саме останні слова сказані до Івана можуть бути прийняті нами також: “Це мати твоя”.
Можемо підтвердити: “Вона воістину наша мати”.
Навіть ті, котрі заперечують її Богоматеринство, з великою пошаною ставляться до неї.
Відвідайте будь-яке чудотворне місце і відчуєте на собі цю духовну радість. Ця радість народжується у тишині серця і виливається у простому рішенні: жити по-Божому, тобто виконуючи Його волю, таким чином нести радістю людям.
Погляньте на ікону Богородиці. Нічого не кажіть, а просто споглядайте кілька хвилин. У цьому німому діалозі ви почуєте багато потішаючих слів.
Побувавши біля Марії, аж хочеться бути такою, як вона і нести радість іншим.
Треба вміти приносити радість
Хочеться зауважити, щоб принести радість треба ще й вміти це зробити.
Найперше покора! Бо покірна людина вміє бути розсудливою і спостережливою. Тому, коли вона щось хоче зробити, то дійсно довго роздумує над тим, що саме може принести радість іншому.
Деколи важлива присутність, ні ж подарунок. Подарунки дорогі спочатку, коли вони корисні. А добра присутність, добрий настрій і щира усмішка – дорогі завжди.
Який дарунок Ти готуєш  для себе і для інших?