Дорогі браття і сестри у Христі, ми наближаємось все ближче до великого Торжества, до святкування Різдва нашого Спасителя, Ісуса Христа. Цим святом ми визнаємо, що Бог не тільки почав історію людства, коли сотворив людину, але ще й постійно був у цій історії, став частиною історії людини, прийнявши людську природу.
Наша людська історія твориться із нас людей.
За кожною людиною є своя історія життя. Ось так всі наші історії поєднуються і ми творимо єдину історію людства. Слухаючи родовід Ісуса Христа, ми пригадуємо, що за кожним іменем була історія життя конкретної людини, яка, живучи своїм життям, також творила історію Спасіння людства.
Всі ці люди були різними, хоч в більшості були з одного роду! В цьому переліку були царі і прості люди, були грішні і праведні, були з вибраного народу, а були і чужинці, але всі їхні історії об’єднує Бог і віра в Нього.
Багатьох навіть не згадали з цього роду і ми їх історій не знаємо, бо вони мабуть зробили інший вибір.Бог діє через тих, хто вірить Йому і через них творить історію Спасіння людства.
Історія родоводу Ісуса Христа немов призупинилась у жертовній смерті Спасителя і продовжилась в Ньому у воскресінні, і не тільки, адже через віру в Ісуса Христа отримали спадкоємство і кожен став продовжувачем історії Спасіння.
Він доручив апостолам, апостоли іншим і тепер належиться нам продовжувати історію Спасіння людства.
Ми отримали віру в Бога від інших і тепер цю віру можемо її передати іншим: дітям, друзям у навіть не знайомим нам людям. Ось так через нас буде продовження історії Спасіння людства: від людини до людини, від серця до серця. Тому, маємо буту важні до всіх подій, адже, усе, що з нами діється, є не тільки частиною нашої особистої історії, але також у цьому є Божий план! Ми віримо, що для нас нема випадковостей, а є Боже провидіння.
Святкування Різдва – це не тільки традиція, це також можливість передати віру
У багатьох з нас залишились спогади з дитинства про Різдвяний час і тепер ми можемо залишити це в пам’яті наших дітей. Але окрім прикрашування дому, особливих страв чи дарунків, що ми залишимо в серцях інших?
Отого часу у Вифлеємі за вимушеною волею людських планів через перепис населення, але також із Божого провидіння, прийшла одна сім’я і просила притулку. Дивно, що цей народ так бажав приходу месії, але не зумів розпізнати у цьому Дитяті того, хто приніс їм спасіння.
Ми маємо запрошення у цей час бути уважними, щоб зуміли пережити зустріч із Спасителем. Зуміти розпізнати Його присутність серед інших людей, серед клопотів і можливо зайвої метушні.
Вифлеємська ніч нам пригадує, що наш Бог є особливий і неповторний, Він дуже креативний і простий. Тому будьмо готові до приємних несподіванок, які можуть стати частиною нашої історії, якщо будемо відкриті і в очікуванні зустрічі з Ним.
Це Торжество Різдва звертає особливу увагу на слові “Надія“!
З Різдвом розпочинається святий Рік помилування. Серед темної ночі жорстокості війн і небезпек для життя Господь приходить у цей світ і запрошує нас не боятись, а надіятись на краще. Ця надія є скріплена фактами з життя людей історії Спасіння і також твоїми історіями.
Скільки було в нас таких ситуацій, коли здавалось би кінець, але з Божою поміччю ми витримали в надії і вийшло все навіть на краще.
Історія
Одна жінка розказала свою нелегку історію життя. Завешуючи тим, що мало що доброго є в її житті. Священик зауважив, що це ознаки того, що вона увійшла у стан безнадійності, адже не бачить змін на краще в житті. Вона заперечила це, хоч насправді це було правдою. Дуже часто люди не усвідомлюють в якому стані вони живуть і не приймають того, що попали в пастку.
Було важко щось порадити і сказати якесь повчання, бо у такому стані людина потребує не навчання, а конкретної допомоги, підтримки. Тоді я запитав: “Як ваш стан допомагає у вам в житті?” Зручно влаштувався і був готовий вислухати до самого кінця. Але розповіді не було. Були сльози…
З часом прозвучали слова: “Ніяк”
І я побачив блиск в очах: це були ознаки надії. Коли людина перестає вірити в темряву, вона починає шукати світло.
В навечірʼя Різдва пригадаймо один одному про прихід Спасителя, про Вифлеємську ніч, про те, що краще жити надією, ніж мучитись в безнадійності.