Бог серед нас: Чому Різдво неможливе наодинці?
Слава Ісусу Христу! Дорогі брати і сестри у Христі, ми стоїмо на самому порозі Торжества Великого Таїнства Воплочення Божого Сина. За кілька днів ми обʼєднаємось у співі «З нами Бог», але сьогодні, у неділю перед Різдвом, запрошую вас роздумати над тим, як Бог входить у наше життя і творить його дійсно НАШИМ. Як сьогодні ми можемо проголосити БОГ Є З НАМИ?
Спокуса самотності: Вибір Йосифа
У сьоігдонішньому уривку пригадаймо на мить стан св.Йосифа. Він мав трудність і вирішити її планував через спосіб, який вважав найкращим, але чи Божим? Його першою реакцією, попри всю його праведність, було бажання віддалитися. Євангеліє каже, що він хотів «тайкома відпустити» Марію.
Йосиф хотів залишитися сам зі своїм болем і залишити Марію саму з її «проблемою». Це дуже людська реакція: коли ми зустрічаємо щось незрозуміле, болюче або занадто величне, ми хочемо сховатися. Ми кажемо: «Це моя приватна справа», «Я сам із цим розберуся», «Не хочу нікого втягувати у це». Але план спасіння не передбачав самотності. Якби Йосиф пішов, він би зберіг свій спокій, але втратив би Різдво. Прочитати все »
Бог був, є і буде в Людській Історії, бо “Краще жити надією, ніж мучитись в безнадійності”.
Дорогі браття і сестри у Христі, ми наближаємось все ближче до великого Торжества, до святкування Різдва нашого Спасителя, Ісуса Христа. Цим святом ми визнаємо, що Бог не тільки почав історію людства, коли сотворив людину, але ще й постійно був у цій історії, став частиною історії людини, прийнявши людську природу.
Наша людська історія твориться із нас людей.
За кожною людиною є своя історія життя. Ось так всі наші історії поєднуються і ми творимо єдину історію людства. Слухаючи родовід Ісуса Христа, ми пригадуємо, що за кожним іменем була історія життя конкретної людини, яка, живучи своїм життям, також творила історію Спасіння людства.
Всі ці люди були різними, хоч в більшості були з одного роду! В цьому переліку були царі і прості люди, були грішні і праведні, були з вибраного народу, а були і чужинці, але всі їхні історії об’єднує Бог і віра в Нього.
Багатьох навіть не згадали з цього роду і ми їх історій не знаємо, бо вони мабуть зробили інший вибір.Бог діє через тих, хто вірить Йому і через них творить історію Спасіння людства.
Прочитати все »
Бог і ми всі чекаємо на твоє “Так”!
Дорогі браття і сестри у Христі, щороку перед Різдвом свята Церква запрошує нас до роздумів над уривком з Євангелії від Луки, в якому розповідається про одного чоловіка, який запросив на гостину багатьох. Він належно приготувався, бо вірив, що ця вечеря мала бути дуже важливою, як врешті і кожна зустріч є важливою, бо скріплює стосунки між людьми.
З часом дорослішаємо і дуже ретельно ставимося у виборі, де провести час і з ким саме.
Хтось із людей сказав, що наше життя вже не є таким довгим, щоб ми витрачали час на марно і на будь-кого. Ми один на одного впливаємо і нам вирішувати, який має бути вплив: корисний чи шкідливий?
І коли хтось каже “Ні”, тоді це означає, що він вибрав щось краще.
Зустріч обʼєднує між собою запрошених
Цей чоловік, коли запрошував багатьох, мабуть хотів, щоб вони не тільки прийшли до нього в гості, але також, щоб всі об’єдналися між собою. Тому спільні зустрічі мають дуже важливе значення в нашому житті, бо об’єднують нас між собою.
У сучасному світі все більше і більше існує схильність “мати щось своє” і “бути щасливим у своєму”. І так має бути бо це розвиває особисту відповідальність особисту участь це є ознакою здійснення мрій бажань а з другої сторони це може привести до віддаленості і до ізольованості від інших. І так кожен закривається у своєму щасті, і вже не потребує іншого. Так люди віддалюються та ізолюються один від одного і також від Бога.
Ми також спостерігаємо таке явище і в наших спільнотах. Коли стає все складніше: приходити до храму на спільну молитву, брати участь у спільних акціях і навіть ходити один одного до одного в гості. З однієї сторони ми потребуємо цього спільного пережиття радості і ділення із своїми болями, а з другої сторони є постійно якісь причини, щоб сказати “Ні”. Прочитати все »
Дорогі браття і сестри, народження Божого Сина не була випадковість, не була спонтанність, а це сталось як виконання обіцянки людству про спасіння, тобто задля повернення людини до раю!
Тому кожний, хто приймає Божого Сина, той приймає спасіння, свідчить своє бажання бути в раю! Бо де є Бог, там вже є рай!
У цю неділю ми слухаємо довгий родовід Христа, згадуємо всіх тих, які давали життя своїм дітям і давали не тільки земське життя, але також життя духовне, тобто передавали свою віру в Бога. Кожний з них мав певні духовні труднощі, не завжди розуміли Божу волю і приймали її.
Останнім в цьому родоводі був Йосиф і ми чули його історію, пізнали його духовні труднощі. Вражає те, що він залишився відкритий на Божу волю, почув її і завдяки цьому історія приходу Божого сина продовжилась. (більше…)
Шлях історії спасіння буде продовжений тобою?
Дорогі браття і сестри у Христі, слухаючи ось цей родовід, слідкуючи думкою за цими іменами у цих 3 частинах по 14 імен, за яким є конкретне життя тих, які даючи життя, стали учасникам родоводу Спасителя, ми можемо звернути увагу на різні цікаві знаки.
Першим, що вражає це проголошення Ісуса Месією і сином Авраама і Сином Давида.
Цим показується, що Син Божий входить в людську Історію і стає частиною її, але у Свій спосіб, тобто у собі поєднує Боже і людське.
Бог не цурається нікого із тих, хто є в Його родоводі, а були різні і грішні, і праведні, і прості люди і царі, і пророки, але в у всіх є єдина лінія, кожен став частиною Божого плану і своєю вірність дав продовження роду. Передав не тільки тілесне продовження, але також духовне через віру.
Кожен з ним мав вільний вибір і міг зупинити продовження роду чи то у фізичний спосіб чи духовний. Яка велика відповідальність була на кожному з них, щоб продовжити шлях приходу Спасителя.
Перша особа, яка виступає у цьому списку – це Авраам. Хочу зупинити вашу увагу, що це був поганин, який в один період свого життя почув голос і довірився йому. Він цілковито змінює своє життя. Почався шлях віри, до якого долучилися інші і так постав вибраний народ, у якому розпочався Заповіт Авраама, який ми назвали Старий заповіт. Це була угода про взаємну вірність: Бог пообіцяв потомство, а від Авраама очікувалась лише вірність. Не було Йому просто дотриматись цієї вірності, він мав багато випробувань, але зумів перейти все та виконати свою місію. Так було подібно із іншими людьми з родоводу, всі вони були ведені вірою в правдивого Живого Бога.
Віра – це не є витвір твоєї фантазії, це не є плід твого думання, це слухання!
Роздуми над Привітанням на Різдво: Що Бог покладе тобі на серце цього року?
Настає час, коли ми дивлячись один одному в очі, підписуючи листівку, беручи в руки смартфон чи стукаючи по клавіатурі компютора, задумуємось, що сказати, що висловити, що написати у привітанні із Різдвом?