ВСТУПНІ РОЗДУМИ:
Дорогі браття і сестри у Христі, у Євангелії від Матея (Мт. 25, 31-46..) ми читаємо притчу про Останній день цього світу, про царя і про суд. Цей суд буде особливим не тільки через те, що це буде суд для всіх одночасно, але тим, що буде остаточний суд, що вирішить нашу вічність.
Вражає поділ на одних і других, та й не менш вражає здивування від вироку. Для одних це було приємне здивування, а для інших – це було здивування від розпачу. Тут приходить думка: я до кого буду зачислений?
А відповідь ми можемо дати вже тут і тепер, бо знаємо, що основним критерієм будуть діла милосердя для тих, кого Ісус назвав Своїми “найменшими братами”: “Істинно кажу вам: усе, що ви зробили одному з моїх найменших братів, ви мені зробили.”
Залишається відкритим запитання: Хто у наших спільнотах є цими “найменшими братами”?
Щоб відповісти на це запитання, найперше треба побачити один одного, звернути увагу, не бути байдужими чи егоїстами.
Щоправда серед нас є і ті, котрі самі привертають увагу до себе. Інколи, як дехто каже: “аж забагато”. Такі люди порушують наш спокій, нашу стабільність, деколи нас ставлять у незручне становище і ми можемо подумати чи навіть різко сказати: “у кожного з нас є свої труднощі, треба навчитись вирішувати самим”.
Та все ж Ісус очікує не на наших оправдань чи повчань, а конкретних діл.
“ Я голодував, і ви дали мені їсти; мав спрагу, і ви мене напоїли; чужинцем був, і ви мене прийняли; нагий, і ви мене одягли; хворий, і ви навідались до мене; у тюрмі був, і ви прийшли до мене. ви це мені зробили.” Бо діла – це немов промінь доброти, що запалює у серцях людей надію.
Пригадаймо, як приємно стає на душі, коли хтось виявляє до нас доброту, на яку ми й не сподівались. Такий незаслужений добрий вчинок нас спонукає до добрих думок і бажань. А як боляче, коли у час твоїх труднощів, ніхто навіть не зверне увагу на тебе. Приходить розпач і, навіть, агресія чи гнів.
Синодальна Спільнота
Дорогі у Христі, ми продовжуємо шлях до “синодальної спільноти” і до пізнання Божої волі щодо нашої духовної родини. У наших спільнотах є різні люди і в різні часи ми відчуваємо себе чи то забезпеченими , чи то тими, хто в потрапив у трудності. Міняються обставини і змінюються становище людей.
У наших спільнотах є люди, які переживають різні труднощі, фізичні недуги, душевні болі через втрату рідних, через стрес війни, труднощі в сімʼї, важку хворобу … Ісус повчає робити діла милосердя до Його “найменших братів” і це буде шлях до раю, до вічної радості.
А хто у наших спільнотах є цими “найменшими братами” і що можна зробити для них?
Чи була у вашому житті історія: коли людина в потребі стала для вас тягарем, а може благословенням? Від чого це залежало?
ЗАВЕРШАЛЬНА МОЛИТВА
Господи, наш Спасителю, Ти виявив нам таємницю останніх днів цього світу і закликав нас до творення діл милосердя. Ти уподібнюєш потребуючих до Себе самого, кажучи: “Що ви зробили одному з моїх найменших братів, ви Мені зробили”.
Сокруши наші серця, щоб ми були відкритими і чутливими до тих, хто в гіршому становищі від нас.
Вчини так, щоб наша спільнота була місцем милосердя і надії, де потребуючого побачать, де підтримують і дадуть надію.
Нехай ніхто не сумніватиметься в тому, що у нашій спільноті забракне співчуття та любов.
Нехай кожен з нас в час Великого посту відновить віру у те, що добрі вчинки – це дорога до неба.
І будь благословенний, наш Боже, у нашій спільноті завжди, нині і повсякчас, і на віки віків.
Амінь.