Коли ти мене зобов’язуєш до таємниці, ти робиш мене в’язнем почутого.
Я не можу вільно поділитися цим, поширити чи винести на світло.
Ти розумієш, що я змушений жити у самотності, у постійному страху, щоб приховати те, що не призначене для всіх?
Як багато твоїх таємниць і скільки в’язнів довкола тебе!
Таємниця — це тягар, який носиш у своїй пам’яті. Для чого навантажувати себе цим? Для чого тримати за сімома замками? Для чого це займає місце у мені?
Прийде момент, коли вже не знатимеш: що таємне, а що вже відкрите.
Хтось сказав мені, що зберігати таємницю — це ознака вірності, а зрадником є той, хто її відкрив.
Це справді так?
Тоді я питаю: якою великою буде «зрада», коли на Страшному Суді все стане явним і жодна таємниця не залишиться прихованою!
Чи Бог любить таємниці?
Чи Він ображається, коли щось приховане стає відкритим?
Це гріх має схильність ховатися. Це диявол не любить світла. Він уникає ясності, заплутує, маскується. Тому секрет завжди має в собі щось від темряви, закритості, відокремленості.
Правда — проста. Вона не потребує сховку. Але її треба відкрити.
Аби зустрітися з правдою, ми, що перебуваємо в темряві, маємо вийти їй назустріч і прийняти її.
Таємниця завжди містить домішки фантазій і здогадів, а значить, мало в ній істини.
І все ж не кожна таємниця — це в’язниця.
Не кожна таємниця — тягар.
Якщо вона стосується лише тебе і мене, то може стати знаком нашої взаємної довіри. Тоді ми обоє стоїмо на варті чогось важливого для нас. Але навіть така таємниця колись має стати явною, щоб дати іншим свідчення вірності.
Таємниця, приречена ніколи не вийти на світло, чи може вона бути правдою?
Не треба плутати правду з пустослів’ям, а «все у свій час» — з приховуванням.
Не просіть робити когось в’язнем секретів. Краще взагалі не кажіть того, що не повинно стати відомим.
Не вигадуйте собі різних секретів — не ув’язнюйте себе.
Живіть просто, без тіні.
Живіть без страху, без напруги: хто, кому, про кого і що сказав.
Життя — це теж таємниця, але вона поступово відкривається.
Тому зріла людина — проста людина.
Проста, бо не має, що приховувати.