Сиджу на березі моря, дивлюся у далечінь – бачу безкінечність.
По цій безконечності час до часу пропливає рибацький корабель, щоб почерпнути від цієї безконечності свій щоденний прожиток.
Я сиджу і відпочиваю, мій день скоро скінчиться, тому спокійно насолоджуюсь цією безконечністю. …
Що робиться із людиною, котра має труднощі?
Наш досвід життя нам показує простий хід подій. Спочатку вона шукає рішення і вихід із проблем. Коли все вирішується, людина радіє і згадує із приємністю про минулі труднощі. Коли ж після перших трудностей, виникають інші, то приходить розуміння, що все так просто не скінчиться. Ти набираєш сили і далі вступаєш в бій із труднощами життя. А що, коли сили покидають від постійних невдач? Коли промінь надії гасне? Коли ти відчуваєш, що виходу і близько не буде? Тоді приходить криза… криза, яка пробуджує в нас наші емоції: ми починаємо нервувати і бентежитись. …
Хіба це справедливо? А якби було все справедливо, то були би хіба труднощі?Детальніше »
Одного разу дівчинка запитала маму: “мам… а що буде, якщо не будуть народжуватись діти? ”
Мама усміхнулась і сказала: “Не буде людей на світі”.
Дівчинка усміхнулась теж і сказала дуже радісно: “і тоді вже не буде кому мене ображати?”
Саме цього дня …
Притча “Про таланти” закликає нас не приховувати добро дане від Бога, а помножувати його.
Роздумуючи над простою історією, можемо дійти до висновку: щоб мати, потрібно отримати, а також: щоб інший мав, потрібно йому передати.
Задумуюсь над собою. Аналізую своє життя і зауважую, що багато дарів просто залишилось в собі і без помноження їх. …
Для нас людей, принцип життя простий: нічого з нічого не буває.
Якщо маєш, то завдяки тому, що інший тобі дав, або вже сам собі придбав, але все з допомогою інших. Є сумнів? Хм… Тепер подумаймо: чи є таке придбане, здобуте, зроблене чи навіть видумане і все без нічиєї допомоги? Так мабуть народилась приказка: щоб зібрати щось потрібно, щоб хтось посіяв. Таким чином хтось перед нами посіяв, а ми …
Кажуть, що кожен сам себе буде засуджувати перед Богом, і воздасться йому за його вчинками.
Жінка кожного разу, коли чула заклик до сповіді приглушувала свою совість такими словами: «Я ще не готова, ще не прийшов мій час». Це тягнулось роками і сталось те, що жінка аж ніяк не хотіла. Прийшла смерть. …
