Від того часу, коли в кошарі повісили годинник, вівці зрозуміли, що пунктуальність – це важливо, все решта – деталі.
З часом у пастиря виявилось те, що він більше недостойний опікуватись стадом, бо виходить за рамки встановленого часу… (більше…)

Почути одного дня, що ти водій і можеш нарешті самостійно керувати авто – це велика радість, але з часом переконуєшся, що не все так просто і мати машину це не завжди зручно.
Паркування – це одна із перших трудностей, яку зустрічає водій у великому місті. Якщо і знайшов вільне місце для паркування, то це тільки половина проблеми, адже потрібно ще вдало запаркувати машину.

В одному місті наповненого великим рухом автівок пролунали гучні сигнали і це миттєво привернуло увагу всіх до особливої ситуації. Утворилась велика колонна машин, які незрушно стояли одна за одною, немов вишиковані, і сигналили. Як вияснилось згодом, попереду біля храму паркувалась якась машина у дуже незручному місці і звичайно водій був дуже обережний, щоб нікому не пошкодити машини.
Це довге паркування дратувало всіх, бо проїхати було неможливо, а чекати нікому не хотілось.
Хтось не стримався і під неперервні сигнали машин вигукнув із відкритого віконця: “Ти можеш забратись з дороги і не заважати іншим?”, а хтось інший підтримав: “І хто тобі дав посвідчення водія? Ти посміховисько якесь …”
Були ще якісь інші вигуки … ніхто не шкодував слів.
Вся ця напруга на фоні машинних сигналів тільки ускладнювала ситуацію, адже у шофера тільки збільшувалась паніка.
Не знати, як би закінчилась ця історія, якщо б не йшов повз один молодик. (більше…)

Гра дітей перервалася несподіваною суперечкою. Після невдалих спроб вияснення: хто – правий, а хто – ні, діти підбігли до матері.
Кожен з них намагався пояснити свою правоту і кожен з них очікував, що мама правильно їх розсудить.
Коли всі замовкли, мама підійшла до кожного і обняла, а найменшого поцілувала і сказала: “Ідіть грайтеся і не сваріться, вас всіх дуже, дуже люблю”.
Тут найстарша дитина сміливо від імені всіх промовила:”Але ти не сказала: хто з нас правий!”
Мама лагідно подивилася на всіх і сказала: “Я ж ваша мама, а не суддя! Я можу вас тільки любити і любити всіх!”
Через скільки днів вся сімʼя пішла до церкви. Коли священик розказував про Бога і свідчив, що Бог є велика любов, що Бог не осуджує нас , а любить, бо Він є Батько!
Тоді дитина в емоціях викрикнула: “Бог є такий, як моя мама!” (більше…)

Дорогі браття і сестри у Христі, історія про вигнання духів із біснуватих  правдоподібно починається від того часу, коли Ісус сідає у човен і вирішує переплисти на інший бік. (Мт 8 23-27). (більше…)

Ми слухаємо, читаємо цю історію і дивуємось від багатьох речей. Все ніби просто: є чоловік, який просить за зцілення іншої людини, є Ісус, який може це зробити і готовий піти й допомогти.
Але у цьому всьому ми зауважуємо незвичайні події.
Сотник просить не за родича чи рівного собі, а за слугу. Він визнає навіть свою недостойність перед тим, кого завоював. Він вірить і довіряє, що Ісус це може не тільки зробити, але і зробить це, щоб не порушити приписи.

Хіба це не дивно?
Під час окупації Римською імперією ізраїльського народу у кожному містечку були солдати Риму і саме вони пригадували про те, хто тут господар, а хто раб. Але і серед тих окупантів були ті, хто залишився людяним і не боявся показати себе людиною перед іншими. Бо врешті, яка би не була загальна політична чи економічна ситуація від кожного з нас залежить якими ми будемо і яке рішення ми приймемо: людяне чи нелюдяне? (більше…)

дорогі браття і сестри у Христі, в довгій історії про чоловіка народженим сліпим, ми бачимо шлях віри людина, яка зазнавала травм від самого народження. Завершується цей уривок  розмовою про віру:

35. Довідався Ісус, що вони геть його прогнали, і, зустрівши його, сказав до нього:”Віруєш у Сина чоловічого?” 36. Той відповів: ” Хто він, Господи, щоб я увірував у нього?” 37. Сказав йому Ісус:” І бачив єси його, і той, хто говорить а тобою – це він. “38. Тоді той сказав: “Вірую, Господи!”

Це визнання віри було зрілим визнанням вільної людини.
Але перед тим було мабуть багато запитань: чому, хто винен і т.д. Всі ці пошуки причини не дали правдивої відповіді і лише довели до стану жебрацтва.

Від самого малечку цей чоловік був позбавлений можливості бачити свої батьків, бачити красу свого дому, бачити цей світ. Він мабуть чув постійні зітхання і співчуття. Люди звикли до такого становища і  надії щось краще не було.
Символізм зцілення через помазанням болотом очей та умивання у Силоамській воді (Посланий) показує, як очищуючись з бруду, людина просвічується. А з бруду потрібно було ще очиститись …. (більше…)