Мої очі дивляться на ікону. Очі Христа дивляться на мене. Між нами твориться єдність. Друг з другом, брат з братом, Творець із сотворінням. Любо дивитися у такі чисті очі, легко відчуваєш себе в Його присутності. Хочеться просто мовчати і споглядати, пригадуючи всі добродійства отримані від самого Бога.

За якийсь час пригадую свій гріх. Той гріх, що відвернув мою увагу від Бога, затер мені пам’ять про Божу доброту, схилив мою голову до долу і пригнув мене до землі. Мої коліна згинаються, руки тягнуться до низу, голова нахиляється до землі. Бачу темінь. Відчуваю незручність і приниженість. У такому стані Читати далі Коли б’ю поклони – пригадую свої гріхи, а також Божу любов →