Хай Бог тебе благословить

Святим бути дуже просто … секрет у сонячних променях

Розділ: Цікаві історії. Написав о.Віталій ~ Червень 16, 2012. Видрукувати цей допис Видрукувати цей допис

Діти гралися у парку. Мами сиділи разом і, споглядаючи на своїх малюків, час до часу порушували тему розмови. Хто що бачив, чув,  дізнався. Одна мама поділилась своїми пережиттями проповіді, що почула минулої неділі. Темою проповіді була святість. І звісно почалась жива дискусія із глибоким наголосом, що святим у теперішній час неможливо бути, адже на кожному кроці є гріх. Людина слабка і тому спокушається. Хоч не хоч, але грішити мусиш.
Почата тема розмови, швидко завершилась і настала тиша. Останні репліки нічого доброго не залишили, лише посіяли безнадію. Тому кожна мама заглибилась у роздуми. Дехто час до часу зітхав і в цих зітханнях можна було розпізнати сумні думки: Хм… До святості далеко, значить неба не бачити. І не тільки мамам, але й дітям, які живуть у цьому грішному світі. Тоді ж навіщо було їх родити? Хіба для того, щоб позбавити вічної радості?
В той час, коли молоді побожні мами сиділи у тиші, дитячий вигук перервав їхні роздуми.
”Ти світишся!” – викрикнув до свого товариша один малюк, примружуючи очі. Всі глянули у сторону. І дійсно від одного хлопчика відходив дивний блиск.
Справа в тому, що крізь гілля дерева проходили промені сонця і спадали на малюка. В темному від тіні місці контраст був такий сильний, що видавалось ніби він світиться.
Мати зачарованого від незвичного явища хлопця вигукнула: “А ти стань там, де він стоїть і побачиш, що буде з тобою!”
Хлопчина вийшов із тіні і став під сонячні проміння. Лагідне тепле світло покрило і його. Він засвітився також. Так з’явилась нова гра.
Тепер діти бігали від одного місця до іншого, ставали під сонячні промені та освічували себе. Дитячий сміх та веселість ігри заворожили мамів так, що вони навіть не відводили своїх очей від дивовижної простої дитячої забавки.
За якусь мить один малюк підбіг своєї мами і сказав: “Тепер ти світишся!” Мама підняла свій погляд угору і усміхнулась: “Так просто бути світлою!”
Обняла свого сина, поцілувала і прошепотіла на вухо: “Спасибі, що повернув надію до святості”. А малюк у відповідь поцілував матір і побіг далі гратися із променями сонця.

Ми захоплюємося святими людьми, забуваючи, що вони є лише відблиском Божої слави. Вони відкрились на Божу благодать і вона їх покрила. Бог святістю своєю освітив їх і прославив їх. Це може статися із кожним із нас, вистачає вийти із тіні на світло, вистачає шукати світла і перебувати під його промінням …
Дуже просто бути святими … чи не так?

Переглядів було:726

Ключові слова до цього допису:

Місце для ваших відгуків

Якщо хочеш залишити свій відгук, то потрібно зареєструватись. Для входу та реєстрації на тисни тут Це займе мало часу, але дасть тобі доступ до сайту.