Вже розпочався Піст і буде тривати до Різдва. Цей піст – це приготування до зустрічі і особливого пережиття радості Христового приходу до людства.
Христос приніс нам радість своєю присутністю. А як ми приносимо радість нашим ближнім?

Як і в кожному пості ми маємо стримуватися.
І стриманість можемо виявити у стриманні від смутку, від поганого настрою, від туги, від песимістичних думок і всього решта, що навіює нам стан не природній. Несучи на собі печаль, ми передаємо її іншим. І тоді твоя маленька трудність видається великою, а мить – у вічність, одноразова ситуація і ланцюг подій. Зникає бажання радіти життя і дякувати за нього.
Ми створені не для смутку, а для вічної радості!
І до неї маємо приготовлятися вже тут, на землі. Піст – це приготування до вічної радості. Отож, стримуймося самі від смутку та іншим допомагаємо!
А щодо добрих діл, то вартує взяти на себе святий обов’язок нести радість. Навіть найменшу, але щоденну, а може і щохвилинну.
Спробуймо у цьому пості відновити наше покликання – в ім’я Христа нести радісну новину нашим ближнім, усім тим, кого пошле нам на дорогу життя!
Проста усмішка, просте привітання, жест ввічливості і вдячності – все це хай буде спробою запалити мить радості в очах іншого. А вже коли тобі хтось дарував її, то нехай вона буде помножена.
Щовечора, перед тим, як піти на відпочинок, задумайся і згадай про ті миті радості.
Усміхнись у сторону неба: “На добраніч, Небесний Тату….”

І допоможи нам, Боже!