Зло само від себе не береться, його хтось показав
У святу неділю мама із дитиною увійшли до Божого храму. Підійшли до ікони і побожно вклонились, відійшли на ліву сторону на своє звичайне місце. Уста матері почали шептати молитву, а дитя спостерігало уважно і потім собі щось почало шептати. Було досить багато людей в церкві і дитинка цікаво розглядала усіх. Оглянувшись назад, вона чомусь насупила брови і покривилась, як виявилось потім, в сторону бабусі, котра стояла відразу за ними. Звичайно бабуся обурилась і буркнула: “Ох, які діти тепер не виховані. Минулого разу ти сміялась з мене, а тепер ще й кривишся. Хіба тебе мама не навчила, що не можна кривитися, та ще й в церкві і до старшої людини?” Прочитати все »
Неділя – це день, який не ділиться! Він має бути повністю посвячений Богу.
Священик зустрів одного свого парафіянина, котрий вже довший час не з’являвся в церкві. Може була якась хвороба чи якісь труднощі, так пояснював собі святий отець, коли думав про того чоловіка і тепер при зустрічі запитався про справи. Виявилося, що все добре. Тоді священик строго нагадав про те, що потрібно шанувати святий недільний день.
Чоловік навіть не засоромився від почутого закиду.
Спасибі тобі, мій маленький проповідник
Одного разу кілька мам зібрались разом у парку і розмовляли між собою. Час був нелегкий у їхньому житті. Щоденні труднощі порушували спокійний ритм життя. І коли зав’язалась розмова, кожна почала виливати свій біль.
З кожною розмовою ставало все сумніше і неспокійніше. Спокійна розмова поступово переходила у суперечки і нарікання на всіх. Ні одній вже не подобалось почате, але ніхто не наважувався перервати розмову та змінити тему. Прочитати все »
Водоспад очищення
Прогулюючись по берегу ріки, я зауважив, що час від часу трапляється сміття, яке принесла з собою вода. Дивлячись на це, вже не можна було сказати, що річка чиста, бо факт був явним. І так, спостерігаючи за цим, я далі ішов за течією. Прочитати все »
Дім на піску і на скелі
Одного дня, на світанку, Учитель проходжувався із учнем по березі моря. Вони ішли спокійно і мовчки. У цій тиші під звуки моря між ними відбувався діалог, який можна було би побачити лише зі сторони. Справа в тому, що приглянувшись добре до них, можна було запримітити їхніх рухи у часі ходьби.
Учитель ішов твердо, не хитаючись. Його кроки були рішучі і впевнені. Він, хоч йшов поволі, але завжди попереду від свого учня. Він розглядав час до часу всю красу побережжя, усміхався в сторону неба і навіть закривав на якусь мить очі.
Натомість учень ішов зовсім по-іншому: чомусь завжди кидався від однієї сторони до іншої, спотикався, падав, хоч постійно дивися під ноги. Відповідно бідолага, будучи змученим, постійно відставав. Навіть смішно було дивитися, як той час від часу добігав, а пісок постійно курився довкола. Прочитати все »
Духовна убогість – це не бідність, це початок на шляху до блаженства
Дорогі брати і сестри у Христі, в цій розмові із Христом і багатим юнаком ми можемо побачити нас самих і наші відносини із Богом, отже, нашу внутрішню духовність. Декому нагадує бідноту людської душі, що відмовляється прийняти шлях убогості, тобто постійного уповання на Божу милість, постійна потреба у Його присутності, невтомна єдність і її бажання.
Прив’язаність до матеріальних благ творять душу бідною. Де буде твій скарб, там буде і твоє серце. Якщо скарб матеріальний, то душа твоя буде приречена бути замкнутою у матеріальному, обмеженому світі. І навіть, якщо будеш виконувати всі заповіді, то все рівно будеш відчувати: що тобі щось бракує, як це сталось із юнаком.