Журба – це велика гора, яку вірою можна посунути, щоб продовжився шлях надії
Дорогі брати і сестри, читаючи сьогоднішній уривок Євангелії від Матея ( Мт. 17, 14-23), ми стаємо свідками історії, яка розкриває нам глибокий зв’язок між вірою, журбою та надією. Ісус і троє апостоли повертались із паломництва, яке звершили на Таворську гору і де відбулось Господнє преображення. До них спішить один батько і приводить свого хворого сина, а учні, як ми чули, не змогли зцілити його. Це мабуть була перша ситуація, коли вони зазнали свого неуспіху і наслідком цього був смуток, журба і не розуміння.
На самоті вони запитують Ісуса, чому їм це не вдалося, Він відповідає просто: “Через вашу малу віру”. А потім доповнює: “коли матимете віру, як зерно гірчиці, скажете цій горі: перенесися звідси туди – і вона перенесеться”. Без сумніву, що Ісус не говорив про гору, біля якої вони стояли, але натякав їм на гору, яка постала в їхніх серцях і назва цій горі: ЖУРБА. Прочитати все »
Успення – це приклад шляху до вічного блаженства
Дорогі у Христі, сьогодні ми зібрані в цьому храмі з особливої причини – вшанувати Успення Пресвятої Богородиці. Або ж, можемо сказати простими словами, що ми прийшли пом’янути день смерті Матері Божої. Як правило, коли ми збираємося на поминки, вшановувати тих людей, які відійшли з цього земського життя, ми приходимо із особливим сумним настроєм, згадуючи про врату дорогої нам людини. Але сьогодні, я так дивлюся і по вас, що настрій інший, ніж у ті поминальні дні.
Сьогодні ми прийшли вшановувати її і пом’янути її, але є особливість у цих поминках: ми сьогодні приходимо, щоб пом’янути її блаженне успення. Тобто щасливий відхід з цього земського життя, її щасливу і радісну кончину. І це вражає, бо не раз виникає запитання: що тут є радісного, чому згадуємо про блаженство і з чого тут радіти? І виявляється, є причини.
І хто готувався до цього торжества ось цих дев’ять днів, роздумуючи над її життям, молячись до неї і до Спасителя, той дійсно міг переконатися, що якщо ми проживемо життя так, як вона прожила, тоді буде з чого радіти і в хвилину нашої смерті. І буде велика радість тоді, коли будуть і нас поминати, як це роблять із поминанням святих. Бо хто прожив це життя у блаженстві і відйшов, то чому сумувати? Тому пам’ять про нас буде блаженною, щасливою. Прочитати все »
Двері із надписом “СОРОМ”
Мандрівник йшов дорогою свого життя. Це був звичайний щоденний шлях, щось його підносило, а щось опускало, щось нагадувало про незручність, а щось приносило радість і легкість дороги. Але одного разу, серед звивистих стежок цієї днини, він побачив щось незвичайне – десь біля краю лісу виднівся вхід у печеру. Вона виглядала привабливо, таємниче, і, ніби вікривалася лише для нього. Над входом до печери висів затертий надпис із її назвою, ледь-ледь можна було розгледіти останні букви “..ІХ”.
Були великі двері, які чомусь були привідчинені. На дверях на потемнілій дошці, теж був надпис, що виблискував на сонці. Було написано старими буквами: “СОРОМ”. Прочитати все »
Досвід віри учня
У темні часи, коли життя кидало мене, немов човен у бурхливому морі, я відчував, що ось-ось потону. Кожен день був боротьбою, а хвилі відчаю та безвиході здіймались над головою.
Я молився, благаючи про допомогу, і тоді пролунав Твій голос: “Не бійся”. Це слово мало стати моїм рятівним колом. Мені потрібно було тільки довіритись. Але, відчувши Твою підтримку, я піддався тому, що мене і погубило. Я подумав, що тепер можу все, і забажав, щоб Ти допоміг мені досягти те, що було вище моїх сил. Я хотів, щоб Ти здійснив моє бажання, хоч воно було егоїстичним і небезпечним. І Ти не відповів мені “ні”. Ти дозволив мені йти цим шляхом. Прочитати все »
Самонадійний виклик Спастителю – зроби те, що я тебе прошу!
Дорогі брати і сестри у Христі, у сьогоднішній історії з Євангелія від Матея (Мт 14, 22-34) ми пригадуємо розвиток подій після помноження хлібів і риб у пустинному місці. Тепер Ісус змушує учнів сісти в човен і вирушити на інший бік. Він не йде з ними відразу, залишається на самоті… Для Нього це було важливо — виконати те, задля чого прийшов у самітнє місце.
Учні, мабуть, під враженнями від великого чуда, насичені і втомлені, відпливають без Учителя. Відпливають у місце не тільки “пустинне”, але й небезпечне, бо не має тверді. Хоч вони були досвідченими рибалками, але море вночі, та ще й під час бурі, завжди приносить відчуття тривоги. Морська буря, ніч, страх… і раптом – Ісус, Який іде по воді і промовляє: «Будьте спокійні — це Я, не бійтеся!» Не боятися?
Прочитати все »
Кожна річ має своє призначення і режим “літачок”також
У храмі була тиша. Люди заходили перед Богослуженням і займали вільні місця. Увійшла одна старшого віку жінка, перехрестилась, поклонилась і дістала телефон, розблокувала його, щось швидко пролистала і почала дивитися… Це помітив хлопчик, у якого щойно батько забрав телефон. Він штурхнув тата ліктем і кивнув у бік бабусі, мовляв: «Дивись, вона ж у храмі користується телефоном. Ти казав, що не можна!».
Батько одразу все зрозумів і тихо, але достатньо голосно, щоб почула й бабуся, сказав синові: “От коли будеш такий, як вона, тоді й зможеш користуватися телефоном у храмі”. Хлопчина зітхнув… Прочитати все »