Ісус кличе, але рішення приймаємо ми і цього для Нього достатньо
Дорогі браття і сестри у Христі, у другу неділя після Торжества Зіслання Святого Духа і відразу після неділі “Всіх святих” Свята Церква запрошує нас до роздумів про перші покликання учнів Ісуса, як це описано у Євангелії від Матея (Мт. 4, 18-23). Немов хоче нам пригадати, що кожна справа має початок і подорож до Небесного Царства має запрошення.
Спаситель розпочинає місію.
Він вирішує не сидіти на місці і чекати, щоб хтось до нього прийшов, а Сам йде до людей, щоб зустріти їх і дарувати їм надію.
Його мандрівка нагадує паломництво. Щоправда дехто з Богословів зауважує, що такі його подорожі завжди завершувались відвідуванням храму в Єрусалимі. Особливо це показано в Євангелії він Івана.
У це паломництво він вирішує здійснити не в одинокості. Кличе інших, щоб ішли з ним.
Це означало, що його місія не повинна бути приватною і закритою. А навпаки, у ній має бути залучено багато учасників. Для Ісуса було принциповим обʼєднувати людей. Він немов хотів показати на власному прикладі, що можливо жити разом в любові, можливо разом подорожувати на цій землі, щоб потім завершити свою мандрівку разом у вічності. Прочитати все »
Хіба те, що народилось у любові, вартує знищувати у гніві?
Одного недільного ранку один батько сказав своїм дітям: “Після Служби Божої йдемо “на морозиво”!” Це викликало неабияку радість.
Цієї неділі чомусь молитва в храмі пройшла дуже швидко, можливо через обіцянку батька, а можливо через те, що за звичай літком службу не затягують. Але найнуднішим було чекати поки все у храмі впорядкують. Нарешті дорослі почали виходити. Ох, ті дорослі, поки закрили двері, поки вияснили, хто ще з нами піде на морозиво і ще щось було до говорення … ці хвилини були такі довгі, що діти не витримали і рванули що сили в напрямку місця сповнення обітниці, тобто до нашого улюбленого кафе, де нас вже чекало дуже смачне морозиво. Прочитати все »
А ви знаєте обіцянку Ісуса для тих, хто захоче піти за Ним?
Дорогі браття і сестри у Христі, у сьогоднішньому уривку Євангелії від Матея 19, 27-30, ми чуємо обіцянку Христа як відповідь на запитання апостолів: “Що ми будемо мати за те, що пішли за тобою?”. Ці слова можемо сміливо назвати словами надії.
У кожній правдивій надії є обіцянка. Ця обіцянка показує, що буде потім, які будуть наслідки. Таким чином надіючись ми прямуємо до сповнення обіцянки. Ісус згадує про новий світ, про Його царювання, Він скеровує наш погляд далі за це земське життя.
Дехто з людей прийшов до Бога, щоб вирішити проблеми земського життя, ми хотіли покращити своє становище, хотіли душевного спокою та інше, все це стосувалось теперішнього життя.
“і що тепер?” Прочитати все »
Проповідь для когось і про щось, і проповідь не для когось і не про щось
Заплутана, неясна історія
Одного разу немов випадково один якийсь хлопець зустрів одну якусь дівчину. Ну, якимось чином це все ось так почалось — хтось щось сказав, хтось щось почув, і ніби випадково між ним і нею зав’язалося щось таке, що нікому не було зрозуміло. Мало хто в таке вірив, але це сталось! Сталось щось таке, що не мало навіть того розуміння, не мало тих якихось навіть натяків на таке щось подібне, але з часом стало чимось таким більшим, ніж просто щось і з кимось. Та все ж найбільше, що вразило це те, що з того всього, що вже колись комусь було відомо, ніяк не сходилось хоч якимось чином, бо чогось такого, що в якісь мірі було би чимось схожим. Прочитати все »
Чи в нашій спільноті можуть виявитись діла Божі?
*ВСТУПНІ РОЗДУМИ:*
Дорогі Браття і сестри у Христі, у Євангелії від Івана (Йо. 9, 1-38.) ми читаємо про перебування Ісуса та його учнів в Єрусалимі. Вони вийшли з храму і побачили одного сліпого жебрака, який по-особливому привернув їхню увагу, бо був сліпий від народження.
Зустрічаючи різні ситуації, у кожного з нас виникають якісь думки, припущення, а інколи просте бажання знати: чому так, а не інакше, і врешті чому так сталось? І ми шукаємо пояснення, шукаємо причини, шукаємо винуватців.
Апостоли не тільки мали думки, але мали сміливість озвучити їх і запитати в того, кому довіряли. Важливо підкреслити, що вони мали в кого запитати – це був їхній Учитель. Ми також маємо можливість запитати в Ісуса, якщо почуваємось Його учнями. Ми також можемо отримати відповідь, навіть, якщо вона буде не такою, яку ми очікували. Прочитати все »
Зустрів самарянку, яка потім стала місіонеркою, або про те, чому нездатні свідчити живого Бога
Христос воскрес!
дорогі браття і сестри, вже більше 20 днів ми звіщаємо радість про Христове воскресіння, у якому ми пригадуємо про надію на вічне життя. Це не було просто колись і так продовжується по-сьогодні. Люди по-різному сприймають звістку про живого Бога. Хтось радісно підтверджує, хтось задля етикету відповідає за звичаєм, хтось дивується, бо свято немов вже пройшло і треба переходити до звичного і нейтрального “добрий день”. Кожен реагує відносно того, як вірить і в якому стані він перебуває у той час. Тому кожного разу звістка про живого Бога може визначити нашу віру, яку ми маємо на даний час.
Історія про жінку мироносицю може пояснити нам, чому ми інколи стаємо нездатні свідчити про живого Бога серед нас.
Життя людини – це постійні переміни
В історії, яку ми сьогодні чули про зустріч Ісуса із жінкою із Самарії при криниці Якова(Йо.4, 5-42.), ми можемо спостерегти як змінювалась поведінка жінки. Вона зробила великий шлях переміни від особи упередженої, яка тримала на відстані всіх, і закритої у своїх трудностях до особи, яка стала відкритою і місійною. Прочитати все »