Дорогі браття і сестри у Христі, перейшовши Святий Піст, ми входимо у радість Світлого Воскресіння! Христос воскрес!
Це вітання і водночас свідчення говоримо сміливо та з щирого серця, яке після Святого Великого посту стало обновлене у покаянні, молитві, ділах милосердя, у духовному подвижництві!
Із цим торжеством ми обновлюємо мрію про наше воскресіння. Як Христос воскрес, так і ми воскреснемо! Тому смерть для нас вже не страшна, адже смерть – це не кінець, а незамінний перехід до вічності. Якщо хочемо, щоб ця вічність була радісною і щасливою, то маємо за земського життя прагнути потрапити до раю. Саме тоді радість від воскресіння та від нового життя, помножиться і продовжиться на цілу вічність. Читати далі Пасхальне привітання 2010 р.Б. →

Бути священиком нелегко. Бувають такі ситуації, коли твоє серце не може наповнитися радістю, хоча тобі звіщають радісну вістку. Ти не можеш радіти, знаючи, що зло звело із доброї дороги вірних і штучно навіяло їм радість… Вони радіють по своїй слабкості, а ти не можеш.
Ти не можеш втішатися тим, що зло далі продовжує хитрістю зводити людей, даючи їм короткочасну насолоду, яка дає почуття грішної радості.
Ти – священик, ти не можеш втішатися грішною радістю, ти можеш лише далі продовжувати любити. Твоє серце наповнюється радістю лише надією, що грішник навернеться і буде спасенним. Читати далі Нелегко радіти з радісної новини, коли вона має грішні обставини →

Як жінка – жінці

У пориві гніву і гордості, у наріканні на всіх, на кого можливо, жінка була вперта серед хаотичного безладдя у своїй бездіяльності …
В хвилину тиші почулись слова:“Ти виграла, але втратила чоловіка …”.
Спочатку вона не приділяла значенню цим словам, а через хвилю – була немов шокована, а більше того – приречена …
Глибина слів цього чоловіка закликає до роздумів:

Читати далі Жінка може виграти, … але чи варто ? →

Ідучи по дорозі життя, я не раз даю собі це питання: “Чому я такий?”

Залишаючись на самоті, передумуючи минуле, знову повертаюсь до цього питання. Згадую мої вчинки і ще раз пригадую ці слова: “Чому я такий?”

Із цією проблемою я звернувся до вчителя життя і почув таку відповідь: “Дуже добре, що ти зауважив, що ти є іншим, не таким, як всі. Добре, що тобі відкрилось, що ти є особливим, хоча і маєш багато чого подібного до інших. Молодець, що зауважив те, що коли ти залишаєшся на самоті, саме тоді зауважуєш свою особливість. Роби так і надалі, це дуже допоможе тобі, допоможе також іншим бачити тебе, неповторного і особливого. Читати далі Чому я такий? →

Наше християнське життя – це не випадок, це поклик Бога скерований до людини. В часі сотворення Бог вдихнув життя в людину. Так сталось перше покликання: покликання від небуття до буття!
Бог дарував людині все, що є у цьому світі, забезпечив усім, щоб життя було безпечним та радісним: цим самим покликав до життя в повноті.
Бог сотворив Людину чоловіком і жінкою, показуючи серйозність свого наміру сотворити на образ і подобу, бо покликав до спів-сотворення, тобто продовження того, що почав Всевишній Творець. Це було покликання до уподібнення до Бога.

Читати далі Покликання →