Христос рождається!
Дорогі Браття і сестри у Христі, коли ми чуємо у храмі історію з Євангелії від Луки про за чоловіка Закхея, що був багатим і був головою над митарями, це пригадує нам, що ми наближаємося до початку Великого посту, який настане через п’ять тижнів. Роздуми над зустріччю цього чоловіка з Ісусом є першим кроком у приготуванні до Великого посту, а відтак до Торжества Воскресіння.
Цього року ми звертаємо особливу увагу на дар розпізнання, який дуже важливий для духовного життя особливо тоді, коли ми стоїмо перед вибором і маємо зробити певні рішення.
Жити у дусі Синодальної Церкви – це жити у спільному розпізнанні Божої волі, щоб разом йти дорогою Спасіння.
Звертаючи увагу на чоловіка, який був багатим і був також при владі, можемо сказати, що згідно критеріїв сучасного світу, він мав бути щасливою людиною. Він мабуть багато років до цього йшов, зробив багато зусиль і, як потім дізнаємось, здобув це, кривдячи інших.
Але маючи все, йому щось таки бракувало, він щось таки шукав. Це мабуть було причиною того, чому він вийшов із своєї багатої оселі, приєднався до натовпу і виліз на дерево, бо хотів побачити Ісуса. Ці рішучі дії не були зроблені тільки, щоб задовільнити цікавість, бо Закхей потім радо прийняв Ісуса у своєму домі. Вражає по-сьогодні, як він виголосив своє рішення про відшкодування покривджених і про допомогу вбогим. Що це сталось із ним? Якийсь емоційний спалах чи правдиве покаяння? (більше…)
Дорогі браття і сестри у Христі, в Євангелії від Луки (Лк 17, 12-19) ми читаємо історію про одну із подорожей Ісуса. Євангелист Лука нам оповідає, що Ісус наближувався до одного села і йому назустріч вийшло десять прокажених. Вони стояли здалека і не мали права наближуватись ні до села, ні до людей, хоча між собою були об’єднані, єдині. Не випадково народилась людська мудрість: біда єднає.
Не зважаючи на різницю між ними, бо були 9 юдеїв і один самарянин, вони змогли об’єднатись у благанні: “Ісусе, наставнику, змилуйся над нами!”
Змогли обʼєднатись і тоді, коли отримали вказівку: “Ідіть, покажіться священикам”. Вартує звернути увагу, що самарянин теж пішов. Ось так, всі пішли показатись священикам, що вони здорові, але насправді вони ще не зцілились. Але послух – це вияв віри! Отож їхній послух, спонукав зробити те, що було не логічним, але породив віру, яка була нагороджена зціленням! (більше…)
Вступні роздуми:
Дорогі браття і сестри у Христі, в Євангелії від Луки (Лк. Лк. 12, 16-21) ми читаємо притчу про одного багача, якому пощастило, але наприкінці історії його було названо “безумним”.
Він був багатим і став ще більш багатшим. Здійснилась його мрія! Він отримав те, що хотів, але ця радість тривала коротко, бо все обірвалось на обʼявленні його долі і на запитанні: “цієї ж ночі душу візьмуть у тебе, і те, що ти зібрав, кому воно буде?” Нам невідомо чим закінчилась ця історія. Хочеться, щоб було її продовження. Цікаво, яке могло би бути її продовження? (більше…)
Слава Ісусу Христу!
Дорогі браття і сестри у Христі, в Євангелії від Луки (Лк 8, 26-39) ми читаємо історію про коротке перебування Ісуса у Гадаринському краю. Він зцілив юнака, вигнавши злого духа, але й сам був вимушений покинути той край, бо люди цього вимагали. Вони прийняли рішення і Господь поважає їхній вибір!
Але чи цей вибір був правильним? Під яким надхненням люди прийняли це рішення? Надхненням Святого Духа чи злого? (більше…)
Дорогі браття і сестри у Христі, Притча «про Сівача і про зерно» може торкнути всіх, бо тут не говориться до віруючих чи ні, тут згадується про тих, хто має вуха, щоб слухати: «Хто має вуха слухати, хай слухає.»
Ми знаємо, що віра народжується від слухання. І тому важливо звернути увагу: що і кого ми слухаємо?
Зараз маємо багато пропозицій слухати. Живемо в епоху чисельних комунікацій. Колись у давнину не було так багато шуму, голосів. А тепер можемо почути будь-кого і будь-де.
Але є важливе запитання, яке слід собі поставити: кого слухати?
Бо, щоб просто заповнити тишу і слухати всіх підряд – це “нелюбов” до себе, не повага до своєї душі, ґрунту, про який згадував Ісус у притчі.
Дорогі браття і сестри у Христі, після нагірної проповіді Ісус пішов по околицях звіщати Добру Новину і на знак підтвердження сказаних слів на горі Він творив чуда.
У сьогоднішній історії, чуючи слова сказані до вдови з міста Наїн “Не плач”, нам пригадується про те, як Господь дав надію людям, що у скорботі: “Блаженні ті, що плачуть тепер, бо втішитеся”
І Спаситель у утішив жінку, воскресінням сина. Так буде з кожним, хто пережив втрату. (більше…)