Тема: “Прославити Бога чи осудити людину. Від чого це залежить?”
ВСТУПНІ РОЗДУМИ:
Дорогі Браття і сестри у Христі, у Євангелії від Луки (Лк. 13, 10-17.) ми читаємо Історію про зцілення і звільнення одної жінки, яку тримав дух у недузі вісімнадцять років: вона була скорчена й не могла ніяк випростатись.
Ісус поклав на неї руки і вона стала здоровою. Жінка після дотику Божої благодаті відразу почала прославляти Бога.
Свідком цього чуда стали всі присутні, але її молитва прослави чомусь не була підтримана всіма. Пояснення дає начальник синагоги, вказуючи, що це зцілення можна було зробити в інший день. Так виходить, що Ісус зробив гріх, бо працював у день звільнений від праці. І тут виникає питання – це була праця чи жест милосердя?
За працю ми отримуємо матеріальну винагороду, ми ставимось до іншої людини, як засіб заробітку, особистого збагачення. І звичайно, що у Божий день думати про заробіток – це бути невдячними Богові і творити поклоніння комусь іншому, але не Богу. У теперішній час, час так званого розвитку, люди виглядають все більше втомлені, напружені, і навіть стресовані. Ми живемо серед великого комфорту, але при цьому постійно думаємо про заробіток, про гроші. Чи їх колись вистачить, навіть ціною того, що будеш працювати у неділю?
При цьому всьому є такі справи, які нас не виснажують, хоч фізично можемо втомитись. Люди свідчать, що у цих справах вони отримують щось більше ніж гроші, адже тоді, коли наповнються силою від діл милосердя – стають добрішими.
Синодальна Спільнота
Дорогі у Христі браття і сестри, ми продовжуємо шлях до “синодальної спільноти” і до пізнання Божої волі щодо нашої духовної родини. Серед нас, християн, також не завжди є ясність і розуміння наших вчинків. Інколи і серед нас бракує спільної радості та молитви подяки, бо хтось зазнав дотику Божого милосердя.
Бог не перестає діяти у цьому світі через добрих людей, яким дає натхнення робити добрі діла незважаючи на якісь людські обмеження. У Бога є лише одне обмеження – це гріх! Бог не хоче, щоб ми робили гріх, бо саме зло стає для нас погибеллю, а милосердя – це шлях до звільнення від зла.
Історія про зцілення у синагозі нам показує, що сам начальник синагоги не міг розрізнити де є гріх, а де є вияв Божого милосердя. Також інші, які стали свідками чуда, не мали радості, не зуміли підтримати молитву прослави вільної від хвороби жінки. Всі вони були переконані, що праця у Божий день – це гріх, тобто, що Бог цього не хоче! Але виявилось, що вони були лицемірами, бо для звірини трудились, а для людини була заборона.
Ця історія стала дуже повчальною історіє для всіх. “І як він говорив це, усі противники його засоромились, а ввесь народ радів усім славним вчинкам, які він робив.” Ось нарешті всі обʼєднались у радості.
ЗАВДАННЯ:
1. Чи у Вас були історії, коли ви не знали чи це добрий вчинок чи поганий, чи це Боже натхнення чи спокуса, чи це святе діло чи гріх? Можете розказати, як ви вирішили цей сумнів?
2. Чи Ви мали таку ситуацію, коли Вам важко було підтримати того, хто зробив добру справу. Не було бажання радіти з тою людиною. Чи з часом стались зміни у вашому переконанні?
ЗАВЕРШАЛЬНА МОЛИТВА
Господи, наш Спасителю, Ти прийшов у цей світ до тих, хто був поневолений гріхом і дарував свободу. Ти торкаєшся нас через святі Таїнства Церкви і прощаєш наші гріхи. Ти даєш нам багато ситуацій відчути на собі дію Твого милосердя!
Очисти нас від різних форм фанатизму і неправильного розуміння твоїх заповідей. Прости нам за те, що нам забракло смиренності радуватись радістю інших і тоді прославити Твоє імʼя.
Тож просимо Тебе: благослови їх тепер та помнож їхню радість!
І будь благословенний, наш Боже, у нашій спільноті завжди, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.