Сьогодні вшановуючи апостолів ми згадуємо про наше покликання. Бо кожен має покликання від Бога, кожного Бог кличе до життя, але життя в єдності із іншими. Тому після нашого першого покликання до життя, ми маємо віднайти ще своє покликання, як жити із іншими?
Як кожен із нас неповторний, так і наша місія в житті є неповторною. (більше…)
Якщо життя в хаосі, тоді порядку нема. Якщо є порядок, тоді має бути послідовність. Послідовність – це початок і те, що має бути наступним, похідним.
Для нас, віруючих в Бога людей, початком всього є Бог, для поган початком може бути все видиме і видумане, окрім правдивого Бога.
Саме початок, основа нас різнить між собою, показує відмінність між віруючими в Бога і безбожниками.
Ми можемо робити одні і ті ж самі речі, але основа є інша.
Як це визначити?
Все дуже просто: потрібно дати самому запитання.
Наприклад: Чому я це роблю? Яка причина? Хто мене надихає до цього?
Якщо відповіддю є Бог, тоді початком є Бог, якщо є інша відповідь, тоді виникає наступне питання для нас, а де тоді є Бог? (більше…)
Дорогі браття і сестри у Христі, минулого разу ми почули слова Христа про те, хто може бути достойним Його.
Це були слова роз’яснення своїм учням, які мали вирушити на місію. Бо правдоподібно мав настати момент, коли учні зустріли би різні випробування.
Одне із найперших випробувань це: нести Царство Боже чи нести своє царство?
Тому, як може бути достойний Ісуса той, котрий проповідує себе замість того, щоб проповідувати Ісуса?
Як може бути достойним Бога той, який хоче, щоб була його воля, а не Божа?
Як може бути достойним Христа той, хто не йде за Ним?
Тому важливо пригадати з чого все починається. (більше…)
Дорогі браття і сестри, у першу неділю після торжества Зіслання Святого Духа, Свята Церква запрошує нас звернути увагу на святість і на тих, хто у подібнився до Бога, бо Він святий!
У читанні Євангелії Господь запрошує нас відновити єдність з Богом. Адже Бог має бути на першому місці в нашому житті, ніхто не може зайняти місце Бога, бо тоді буде вважатись за ідола.
Не раз люди, мабуть не задумуючись, кажуть: “Я обожествлюю цю людину”
Це може бути син/дочка, батько/матір, чоловік/жінка і інші.. це означає, що ця людина стала в центрі життя і саме вона впливає на життя. Це дуже ризиковано. Бо жодна людина не зможе дати того, що дає справжній Бог! І коли у твоєму житті зʼявляється божок, тоді поряд з тим, що ти втрачаєш єдність із Богом, ти вибираєш те, що в чому скоро розчаруєшся. Бо жодний божок не дасть тобі того, що Бог вже приготував для твого щастя. (більше…)
Дорогі браття і сестри у Христі,
Воскресіння Христа – це надія, яка скеровує наш погляд у майбутнє, у радісне майбутнє.
Минуле вже немає сили, бо нас все більше захоплює те, що Бог приготував кожному з нас.
Воскресіння Христове – це Божа Воля, яка виявилася для людства, щоб ми відвернулись від грішного минулого і поглянули у вічне майбутнє із великою надією на вічну радість. Гріх залишає після себе смуток і журбу. Смерть – це наслідок гріха і тому кінець людського життя супроводжувався смутком. Похорони в минулому тривали кілька днів, а інколи тижнів, щоб показати журбу за померлим, щоб якось продовжити ще на якийсь час його присутність.
Але Христос Своїм воскресінням нам дав інше розуміння смерті: смерть- це, як виявилось, перехід до вічного життя, це очікування на воскресіння нашого фізичного тіла, це повернення до втраченого Раю, це повернення до радості бути з Небесним Батьком.
Тому ми запрошенні дивитись вперед, у майбутнє.
На те Христос прийшов, щоб нас звільнити від тягару грішного минулого, від пошуку винних, від думки про покарання за якийсь гріх, хто зна в якому поколінні.
Християни покликані жити поглядом надії і продовжувати скеровувати погляд інших до майбутнього, і в цьому може допомогти нам віра у воскреслого Христа; а це слухати Його і виконувати Його настанови.
Зауважте, що віра – це рішення дивитись у майбутнє. (більше…)
Дорогі браття і сестри у Христі, радість Воскресіння Христа – це сила, яка перемагає все, що засмучує людину.
Смуток людини прийшов від гріха і від наслідків гріха.
Бог створив людину для радості. Коли стався гріх, то Творець не відмовився від Своєї доброї волі, щоб людина жила у радості. Впродовж людської історії Бог спасав людину від смутку земського і від смутку вічного.
Христове воскресіння – це перемога над найбільшим смутком, що приходив до людини через смертне життя. Тому смерть – це більше не панує, не ставить крапку в людському житті, бо є надія на воскресіння, бо є вже продовження.
Син Божий Своїм воскресінням відкрив ворота раю і кожен, хто взяв свій хрест і йде за Христом, може за воскреслим Сином Божим увійти в цей рай!
В історії про зустріч із Самарянкою ми згадуємо всіх, хто має смуток, хто став заручником смутку.
Смуток може бути з різних причин. Переважно – це вираз нашої невдоволеності. Ми можемо засмучуватись від того, що сталось, від того, що зараз переживаємо і, навіть, від того, що може ще статись. Смуток можемо зауважити і в маленьких дітей. Але на відміну від дорослих, діти стараються швидко покинути цей стан і повернутись до радості.
А дорослі можуть затягувати смуток. Вся справа в тому, що назбируються різні невирішені справи, накопичуються невдоволення і людина звикає, що на її обличчі вираз постійної засмученості, а інколи ми жартуючи кажемо “серйозності”.
Факт, що радість, на превеликий жаль, стає рідкістю, чимось надзвичайним.
Затяжний стан смутку вказує на відчуття безнадії, тобто, що тут вже нічого не можна змінити до кращого. Нам важко це прийняти і ми ще більше засмучуємось. Єдиним, що залишається – це терпіти і залишити на потім: а може якось само…
Зауважмо: коли зʼявляється надія, тоді смуток нас покидає і наше серце наповнюється радістю. (більше…)