Дорогі браття і сестри, у першу неділю після торжества Зіслання Святого Духа, Свята Церква запрошує нас звернути увагу на святість і на тих, хто у подібнився до Бога, бо Він святий!
У читанні Євангелії Господь запрошує нас відновити єдність з Богом. Адже Бог має бути на першому місці в нашому житті, ніхто не може зайняти місце Бога, бо тоді буде вважатись за ідола.
Не раз люди, мабуть не задумуючись, кажуть: “Я обожествлюю цю людину”
Це може бути син/дочка, батько/матір, чоловік/жінка і інші.. це означає, що ця людина стала в центрі життя і саме вона впливає на життя. Це дуже ризиковано. Бо жодна людина не зможе дати того, що дає справжній Бог! І коли у твоєму житті зʼявляється божок, тоді поряд з тим, що ти втрачаєш єдність із Богом, ти вибираєш те, що в чому скоро розчаруєшся. Бо жодний божок не дасть тобі того, що Бог вже приготував для твого щастя. (більше…)
Дорогі браття і сестри у Христі,
Воскресіння Христа – це надія, яка скеровує наш погляд у майбутнє, у радісне майбутнє.
Минуле вже немає сили, бо нас все більше захоплює те, що Бог приготував кожному з нас.
Воскресіння Христове – це Божа Воля, яка виявилася для людства, щоб ми відвернулись від грішного минулого і поглянули у вічне майбутнє із великою надією на вічну радість. Гріх залишає після себе смуток і журбу. Смерть – це наслідок гріха і тому кінець людського життя супроводжувався смутком. Похорони в минулому тривали кілька днів, а інколи тижнів, щоб показати журбу за померлим, щоб якось продовжити ще на якийсь час його присутність.
Але Христос Своїм воскресінням нам дав інше розуміння смерті: смерть- це, як виявилось, перехід до вічного життя, це очікування на воскресіння нашого фізичного тіла, це повернення до втраченого Раю, це повернення до радості бути з Небесним Батьком.
Тому ми запрошенні дивитись вперед, у майбутнє.
На те Христос прийшов, щоб нас звільнити від тягару грішного минулого, від пошуку винних, від думки про покарання за якийсь гріх, хто зна в якому поколінні.
Християни покликані жити поглядом надії і продовжувати скеровувати погляд інших до майбутнього, і в цьому може допомогти нам віра у воскреслого Христа; а це слухати Його і виконувати Його настанови.
Зауважте, що віра – це рішення дивитись у майбутнє. (більше…)
Дорогі браття і сестри у Христі, радість Воскресіння Христа – це сила, яка перемагає все, що засмучує людину.
Смуток людини прийшов від гріха і від наслідків гріха.
Бог створив людину для радості. Коли стався гріх, то Творець не відмовився від Своєї доброї волі, щоб людина жила у радості. Впродовж людської історії Бог спасав людину від смутку земського і від смутку вічного.
Христове воскресіння – це перемога над найбільшим смутком, що приходив до людини через смертне життя. Тому смерть – це більше не панує, не ставить крапку в людському житті, бо є надія на воскресіння, бо є вже продовження.
Син Божий Своїм воскресінням відкрив ворота раю і кожен, хто взяв свій хрест і йде за Христом, може за воскреслим Сином Божим увійти в цей рай!
В історії про зустріч із Самарянкою ми згадуємо всіх, хто має смуток, хто став заручником смутку.
Смуток може бути з різних причин. Переважно – це вираз нашої невдоволеності. Ми можемо засмучуватись від того, що сталось, від того, що зараз переживаємо і, навіть, від того, що може ще статись. Смуток можемо зауважити і в маленьких дітей. Але на відміну від дорослих, діти стараються швидко покинути цей стан і повернутись до радості.
А дорослі можуть затягувати смуток. Вся справа в тому, що назбируються різні невирішені справи, накопичуються невдоволення і людина звикає, що на її обличчі вираз постійної засмученості, а інколи ми жартуючи кажемо “серйозності”.
Факт, що радість, на превеликий жаль, стає рідкістю, чимось надзвичайним.
Затяжний стан смутку вказує на відчуття безнадії, тобто, що тут вже нічого не можна змінити до кращого. Нам важко це прийняти і ми ще більше засмучуємось. Єдиним, що залишається – це терпіти і залишити на потім: а може якось само…
Зауважмо: коли зʼявляється надія, тоді смуток нас покидає і наше серце наповнюється радістю. (більше…)
Дорогі браття і сестри у Христі, радість, якою наповнюємось від зустрічі із живим Богом, Воскреслим Христом, може стати діяльною радістю, тобто такою, яка надихає нас стати радісними свідками для інших. Але що робити, коли нас пригінічують різні труднощі і забирають від нас геть стан духовної радості? Що робити, коли деякі проблеми далі тягнуться роками не вирішуються?
Перше, що спадає на думку, що “тут щось не так”! І якщо далі так продовжувати, то чи щось само зміниться?
(більше…)
Дорогі браття і сестри у Христі, сьогодні уривок Євангелії від Марка є говорить і про смуток, і про радість, Слухаючи про смерть і погребення ми ми засмучувались, а слова ангела: “Він воскрес! Його немає тут” викликають у нас радісні емоції.
Чомусь цього не сталось із мироносицями, вони легко наповнились смутком, але не прийняли відразу радості.
Це нагадує нам про те, що нам чомусь легше співчувати тим, хто у смутну і наповнитись такими емоціями, але залишається важким розділити радісні емоції і вийти із смутку,
Можливо через те, що ми маємо багато практики розділяти смуток, а мало практики поширювати радість?
Христос не хоче, щоб його учні залишались у смутку, бо смуток це ознака присутності гріха, а радість – це благодать.
Христос хоче, що ми проповідували не тільки Його розпʼятого, але також Воскреслого! (більше…)
Дорогі браття і сестри у Христі, радість від Воскреслого Христа нас наповнює надією на воскресіння кожного, хто довірився Йому.
Христос вмер за нас і воскрес для нас!
Так, все сталось для нас і задля нашого спасіння! Щоб ми жили спасенні тут на землі і, щоб Христос нас супроводив до раю, як це вміло показано на іконі Зшестя до Аду.
Сповнені цією надією, стаємо ще більш відкриті до інших, щоб нести цю надію іншим і свідчити нашу віру в Бога живого!
І хоч диявол та інші нас переконують про смерть Бога і про життя “без Бога”, ми продовжуємо свідчити про те, що Бог живий!
Свідчимо, що і наше життя оживлюється через віру в живого Бога. Йому хочемо довірити наше теперішнє зруйноване життя і наше відновлене майбутнє, яке очікуємо, як очікуємо воскресіння з мертвих.
Тепер, у продовж 40 днів, ми будемо звіщати про воскресіння, кажучи: “Христос воскрес!” Немов пригадуючи один одному про те, що Ісус подолав смерть! Він живий!
І будемо підтверджувати, кажучи: Воістину, тобто “насправді” воскрес!
Як Ісус 40 днів об’являвся своїм апостолом, утверджував їх у вірі, тепер і ми будемо 40 днів пригадувати про воскресіння Христа і підтримувати наших братів і сестер у вірі. (більше…)