На тебе можна покластися? Ти надійна людина? Чи думаєш лише про себе?
Син чоловічий не прийшов на те, щоб йому служили, лише щоб служити й віддати своє життя як викуп за багатьох.
Дорогі браття і сестри у Христі, у 5 неділю Великого посту ми згадуємо про те, як Ісус в черговий раз звіщає апостолам про страсні події в Єрусалимі (Мр. 10, 32-45.).
Це нагадує нам ті ситуації, коли ми відкриваємо дорогим нам людям щось дуже важливе і делікатне. Ми відкриваємо їм таємницю, щось дуже сокровенне і очікуємо просто підтримки, а можливо готуємо їх до майбутніх змін, щоб вони немов приготувались, приготувались до того, що вже не буде так, як раніше. Прочитати все »
Покаймось з відчаю, за те, що соромимося Христа й Його слів перед цим родом перелюбним та грішним
Дорогі браття і сестри у Христі, у третю неділю посту “Паломників в надії”, дивлячись на хресне древо запитаймо себе: які почуття наповнюють наше серце?
Якщо дивитися на хрест, як на місце страти, місце смерті Ісуса Христа – це нас може спонукати, щоб оплакувати, співчувати, а можливо навіть озлобитись на тих, хто зробив це страшне вбивство невинного. Але чи цього хоче наш Спаситель?
Якщо дивитися на хрест і аналізувати цей відважний вчинок сучасною ментальністю, то це стане причиною для дискусій, бо можна було знайти можливі якісь інші способи спасіння людства без жертв і без того, щоб зробити когось винним. Але чи цього хоче наш Спаситель?
Дехто з митців та артистів дивився на розп’яття і витворив дивовижні “хрести”, які стали прикрасою храмів, домівок інших місць. Але чи цього хоче наш Спаситель?
А ще дехто дивиться і нічого не бачить, не відчуває, якось байдуже, або звично… Скільки раз на день ми дивимось і не зауважуємо, торкаємось його і нічого не відчуваємо. Чи цього хотів, наш Спаситель, коли вмирав на хресті?
Прочитати все »
Християнська надія живе у спільноті віруючих людей
Дорогі брати і сестри у Христі, уривок з Євангеліє від Марка (Мр 2, 1-12), який читаємо у другу неділю Великого посту – це історія про чудо зцілення розслабленого про прощення його гріхів, але також і про силу віри друзів, які стали паломниками надії і показали плоди своєї віри. У цей ювілейний рік ми запрошені звернути увагу на те, як ми разом здійснюємо це паломництво надії: особливо відносно тих, хто не може лише своїми силами долати труднощі.
Християнська надія ніколи не є лише особистою справою – вона народжується і зростає у спільноті.
Розслаблений чоловік у цій євангельській події не міг самостійно дійти до Ісуса, але мав друзів, які не залишили його на самоті зі своїми труднощами. Вони дали йому надію і разом пройшли дорогою до зцілення.
Коли виникла трудність, то друзі не зупинились перед стіною натовпу і не залишись у відчаї. Вони доклали всіх зусиль, щоб подолати перешкоди, розібрали дах і зустріли Спасителя. Саме така віра, яка сповнена діл в любові, є джерелом справжньої надії. Прочитати все »
Надіятись – це жити надією, а не лише думати про те, що все буде добре
Дорогі браття і сестри у Христі у першу неділю Великого посту, який цього року присвячений темі “паломники в надії”, ми читаємо розповідь про апостолів(Ів. 1, 43-51.), які були запрошені Ісусом йти за Ним, пуститися в подорож.
Вражає, що Ісус запрошує відразу до досвідчити, що це означає бути з Ним. Він не витрачає час на якійсь вмовляння чи заохочення, але просто запрошує спробувати і мати перший досвід.
Це нам пригадує, що Євангельська наука Ісуса – це не просто якась там філософія, чи гарна теорія, це спосіб життя. А якщо це спосіб життя, тоді потрібно це відчути, пережити і потім зробити вибір, як далі жити.
У цьому пості і ми також запрошені Ісусом йти за Ним, щоб мати досвід. Прочитати все »
Бог нам дає вибір: на кого чи на що покладати надію
Дорогі в Христі, Слово Боже, яке ми читаємо перед початком Великого посту (Мт. 6, 14-21.), нам нагадує, що ми маємо вибір прощати, або не прощати. Маємо вибір надіятися на свої сили, чи на матеріальні блага, або покласти свої надію на Бога. Наслідки від цього будуть різні.
Коли ми прощаємо, ми даруємо людині надію
Прощена людина може сподіватися, що наші розірвані стосунки будуть відновлені, що наш відносини будуть мати продовження. А якщо не прощаємо людині, ми таким чином не даємо їй цієї надії. Вона не може надіятися на добрі стосунки, не може надіятись, що той зв’язок, який розірвався, може знову відновитись. Коли зв’язується розірване, то відстань зближується, так і люди можуть станути навіть ближчими один до одного після конфлікту. Дар прощення – це є дар надії Прочитати все »
Чи у нашій спільноті є ті, кого можемо назвати “найменшими братами Ісуса”
ВСТУПНІ РОЗДУМИ:
Дорогі браття і сестри у Христі, у Євангелії від Матея (Мт. 25, 31-46..) ми читаємо притчу про Останній день цього світу, про царя і про суд. Цей суд буде особливим не тільки через те, що це буде суд для всіх одночасно, але тим, що буде остаточний суд, що вирішить нашу вічність.
Вражає поділ на одних і других, та й не менш вражає здивування від вироку. Для одних це було приємне здивування, а для інших – це було здивування від розпачу. Тут приходить думка: я до кого буду зачислений?
А відповідь ми можемо дати вже тут і тепер, бо знаємо, що основним критерієм будуть діла милосердя для тих, кого Ісус назвав Своїми “найменшими братами”: “Істинно кажу вам: усе, що ви зробили одному з моїх найменших братів, ви мені зробили.”
Залишається відкритим запитання: Хто у наших спільнотах є цими “найменшими братами”? Прочитати все »