Там, де немає порівняння – народжується спільність

Одного дня в таборі діти робили літню аплікацію.
Кожна дитина вирізала листочок — маленький, кольоровий. Вирізали старанно й з любов’ю.
Двоє з них підійшли до наставника, який допомагав дітям у творчій вправі, і запитали:
— Скажи, який листочок кращий: мій чи її?
Наставник подивився на них і здивувався від побаченої творчості і ще більше здивувався від почутого запитання.
Він відчув, що в очах подруг було не суперництво, а потреба бути просто поміченими і оціненими.
— Можна, я скажу кожній з вас відповідь на вушко? — тихо запропонував він. Прочитати все »

 Мама, яка “працює” мамою

Звичайно, при знайомстві люди, окрім свого імені, зазвичай розповідають і про те, чим займаються у житті, яку мають професію, чому присвячують свій час.

Так сталося і цього разу. Коли священик зустрівся з однією жінкою, він поцікавився: “Чим ви займаєтеся в житті?” Вона відповіла дуже просто: “Я мама”. Тоді він уточнив своє запитання: “А ким ви працюєте?” Жінка усміхнулася і ще раз повторила: ” Я мама. Якщо можна так сказати — я працюю мамою”. Щоб уникнути незручності, священик перевів розмову на іншу тему.

Кілька днів потому він побачив її на одній із вулиць міста разом із маленькою донечкою. Вони відразу кидалися у вічі в такому хаосі заклопотаного міста, тому що їхня взаємна радість, близькість і увага одна до одної були відчутними для всіх. Було мило спостерігати за ними, бо вони випромінювали такі теплі емоції, що навіть похмурий день ставав світлішим. Наче сонце проходило поруч. Прочитати все »

Коли багато порад — і немає виходу

Історія про жінку, яка шукала виходу, але ще більше губилася

Одна жінка-туристка прогулювалася вузькими вуличками старовинного міста. Кам’яні стіни, арки, маленькі площі — усе вказувало, що вона потрапила в інший час. Вона милувалася красою старих палаців, аж поки в якийсь момент раптом зрозуміла: вона загубилася.

Вказівників більше не було видно. Стрілка навігатора в телефоні хаотично показувала різні шляхи. Серце почало тривожно стискатися. Вона знала лише одне — їй потрібно знайти площу з великим фонтаном. Саме звідти вона могла повернутися до знайомих місць.

Побачивши першого перехожого, вона з надією звернулася по допомогу. На її щастя, це був місцевий мешканець. Він уважно вислухав і впевнено вказав напрямок рукою.

Вона пішла. Прочитати все »

Який образ Бога ми маємо у своєму серці?

злодій у храмі
До храму увійшов чоловік, щоб традиційно помолитись на початку дня, і став на коліна на своєму звичному місці перед іконою. Він заплющив очі, і хвиля великого натхнення підхопила його молитву. Здавалося, він відірвався від землі, розчинившись у духовних просторах.
У цей час до нього тихо підійшов інший чоловік, чиї очі шукали не ікон, а можливість матеріальної поживи. Це був злодій злодій.
Молільник відчув легкий дотик до своєї сумки, і його молитва перервалась, але він не розплющив свої очей. Прочитати все »

Не бавтеся в кіно, навіть, якщо вас знимкують

Біля берега моря, де хвилі розбивалися об скелі, зупинилась машина із білими стрічками. Спочатку вийшов чоловік із фотоапаратом, це був фотограф. За ним вийшла молода пара. Як виявилось, вони приїхали сюди, щоб зробити фотосесію першого дня їхнього подружнього життя. Це було їхнє улюблене місце. Перші зустрічі, перші слова про любов і обіцянки, перші поцілунки і рішення. Тепер це був перший їхній сімейний день.
Їхні друзі багато клопотались, щоб вони виглядали бездоганно: ідеально підібраний одяг, показували як робити широкі посмішки, відпрацьовували різні пози, які, здавалося, були взяті з глянцевого журналу. Вони хотіли, щоб весільні фотографії були “як у кіно” чи у інстаграмі.
Фотограф спокійно виконував замовлення, але щось не давало йому спокою. Він був майстром свого діла, але не тому, що робив ідеальні знімки. Він умів бачити душу людей та відчувати щось більше ніж вдало підібраний кадр.
Він вірив, що справжня краса – у непідробній щирості.
Усі кадри були бездоганні, але в них не було життя.
Посмішки були надто широкі і натягнуті, при цьому очі втомлені, обійми – занадто ідеальні, при цьому холодні і натягнуті.
Усе здавалося скопійованим від когось і нещирим.
Фотограф побачив, як вони намагаються бути тими, ким, на їхню думку, вони мали бути, а не тими, ким були насправді.
“Зупиніться! Зупиніться всі!”, — сказав фотограф, опускаючи камеру.

Прочитати все »

Чому хрест такий важливий для нас?

Чому вважаємо його безцінним?
Жив один музикант. Він був наділений особливим талантом, що не мав собі рівних – він вмів створювати музику, яка торкалася найглибших струн душі.
Але, як це часто буває, його талант не приносив йому ні багатства, ні визнання серед людей. Його скромність і страх перед іншими тільки ускладнювали його становище.
Батьки йому дорікали, що він не дає собі ради, а друзі вихваляючись своїми матеріальними статками, запрошували його заянятись чимось прибутковим.
Одного разу, розізлившись на всіх і на все, він прокляв себе і свій не прибутковий талант. У цю ж мить наблизився диявол і запропонував угоду. «Якщо ти прокляв свою душу, свій талант, то вони вже тобі більше не потрібні. Дай мені їх і я тобі за це дам те, про що ти мріяв. Ти будеш багатий і відомий на весь світ. Ти будеш мати все, бо я тобі це дам» – навязувався диявол.

Прочитати все »