Жінка вирішила зателефонувати своїй подрузі. Набрала номер і пішов гудок. Коли звуку виклику не стало, вона почала розмову: “Альо… це я! маю тобі дещо розказати… ”
Але відповіді не було. Тоді вона далі промовила: “Альо! це я! Ти мене чуєш?” Відповіді далі не було…
Тоді вона вимкнула телефон і сама про себе промовила: “Поганий зв’язок, передзвоню пізніше, бо що буду сама до себе говорити?”

Одного дня я зайшов у храм, помолився. Виходячи, склалось таке враження, що Він мене не почув. Вже на порозі я немов на прощання поглянув на ікону і в очах Христа прочитав: “Ти мене почув?”

Молитва – це розмова, діалог з Богом. У цьому діалозі повинні говорити обоє. Першість має належати Богові, а вже нам потрібно давати відповідь, продовжувати тему, запитувати у незрозумілому, перепитуватися у недочутому, і ніколи не перечити, повчати, вказувати чи творити монолог обурення.
Якщо ми між людьми шукаємо діалогу і вважаємо, що це виховано та вияв пошани, то, мабуть, тим більше має бути у відношенні до Бога!