Одна жінка зауважила як інша дуже дивно повелась з одним хлопцем. Вона його обняла, немов рідну дитину. Можна було помітити, що її материнські почуття були щирими і щедрими на опіку. Усі дивувались, бо це був зовсім чужий хлопець.
Таж сама жінка, що спостерігала за іншою, ввечері повернулась на місце праці, де доглядала за старенькою бабцею. Після вечері вона зупинилась на мить і згадала свою маму. Дивилась на стареньку бабцю і згадувала рідну маму. Усміхнулась, поцілувала і тихо на рідній мові промовила: “Це для тебе, мамо”.
Однієї неділі ці дві жінки повертались з церкви. З ними ще була їхня спільна подруга, яка і порушила тему розмови: “Як це так, священик говорив про те, щоб бачити Христа у кожній людині? Це неможливо, дивитися на просту людину і бачити в ній когось іншого”. Тієї ж миті жінки розповіли по черзі про свої історії з хлопцем та зі старенькою бабусею.
Кажуть, що дехто бачив їх трьох в одному кафе і поводились вони немов рідні сестри.
Якщо ти хочеш навчитися бачити Христа в іншій людині, спочатку нехай Він стане для тебе одним із твоєї сім’ї, родини. Тобто близькою для тебе людиною.
Слава Ісусу Христу! о.Віталію, дякую Вам за цю історію. Вона допомогла мені по-новому поглянути на постійний заклик Церкви: “бачити в свому ближньому Христа”. Це важко, особливо, коли твоє бачення в деякій мірі зіпсуте певним упередженням щодо людини; негативним ставленням, яке виникає невідомо звідки. Тому спробувати подивитися на іншу людину і попробувати в ній побачити своїх батьків, дітей, або дорогу серцю людину здається набагато легше. Також можна спробувати себе поставити на місце тої людини, хоч в такому випадку ми не застраховані від роздумів і оцінок на зразок: “а, я би таким не був, чи я зробив би йнакше і т.д.” Тому дякую Вам за цей новий кут зору, застосовуватиму його в житті, думаю стане легше і щасливіше жити всім. З Богом!