Спробуймо побачити у хресті більше. Духовна вправа для тих, хто вирішив піти за Христом

Loading

Дорогі браття і сестри у Христі, у третю неділю великого посту, коли почитаємо святий хрест, ми чуємо заклик Христа до учнів зректись себе і йти за ним,  несучи свій хрест.
Це звернення не до всіх, але до тих, хто хоче піти за Христом, хто хоче бути не сам, хто хоче мати вказівку куди прямувати і як йти дорогою життя.

Тому, хоч зранених війною людей є багато і всі вони мають різну поведінку, але є одна категорія людей, яка відрізняється від всіх – це християни, учні Христа, ті, хто зробив свій вибір жити і наслідувати Спасителя.
Нам, християнам, потрібно навчитись жити по-християнськи не тільки у мирний час, коли все добре, але також, коли ми змушені пройти хресною дорогою, до якої нас несправедливо засуджено.

Дивлячись на хрест Ісуса, ми можемо мати різне ставлення до цього символу нашої віри, який нагадує нам про страждання Ісуса, про різні труднощі, нагадує нам і про наш хрест і про наші зранення.
Хрест показує нам не тільки місце болю, але завдяки вірі ми можемо побачити більше.
Цього тижня, починаючи від тепер, спробуймо побачити більше.

ДУХОВНА ВПРАВА:
побачити більше ніж біль, ніж зранення …

  1. Отож, хрест може нам відкрити наші слабі сторони, наш БІЛЬ – це все те, від чого ми відчуваємо біль. Це наші зранення, які ми памʼятаємо і про які вже забули, а можливо щось пропустили повз і не відчуваємо вже болю. Але вони є і це треба визнати, прийняти і навчитись жити із цим.
    – Ісус зазнав великих страждань і не приховував цього!
  1. Також виникає у нас питання: а що я роблю із цим болем, із цими ранами? Що роблю, щоб вони залікувались і щоб мій біль зменшився? Чи я прошу про допомогу у інших, щоб хоча би трохи полегшити свій стан? Що є тим, що мене підтримує і без чого мій біль буде тільки збільшуватись? Що є ЛІКАМИ, підтримкою для мене?
    – Мати і вірні друзі стояли поруч. Уста Ісуса були сповнені молитви і довіри до Отця.
  1. Навіть, якщо я є зранений/зранена, у мені все ж є СИЛА, яка може допомогти мені продовжувати йти дорогою життя. Є, навіть те, що у цей важкий час проявилось у мені позитивного, раніше прихованого. Це мабуть здивувало інших і можливо самого себе. У час болю Бог дає нам на противагу ще багато утішення.
    – На хресті Ісуса виявилась велика сила Його любові. Дехто навіть навернувся, бачачи страждання Ісуса.
  1. Заклик Спасителя йти за Ним, нас спонукає переосмислити свій БІЛЬ, свої СИЛИ, ЛІКИ-допомогу, щоб зробити наступний крок, а далі ще один крок, щоб ШЛЯХ життя продовжився. Щоб ми у хресті найшли наше СПАСІННЯ! Спасіння від смерті, яку можемо переживати через наші рани, через болі, які поступово відбирають від нас життя.
    – Ісус переносив біль, але очікував воскресіння, очікував перемоги над смертю.

Дивімось на Ісуса, щоб бачачи Його, ми продовжували шлях нашого життя, і це означає жити, як Ісус жив, молитись, як Ісус молився, довіряти, як Він довіряв, а відчуваючи біль, щоб ми разом із Ним сказали: «Авва – Отче, усе Тобі можливе: віддали від мене цю чашу! Та не що я хочу, а що Ти!».  Нехай буде Твоя воля, як на небі, так і на землі, хай буде Божа воля у всьому нашому житті.
Не вартує зосередитись тільки на власному болі. Є ще інше, що є частиною нашого життя.
Тому необхідно зректися себе, немов відвернути увагу від своїх егоїстичних переконань, бажань, розчарувань!
І також не треба втікати від себе  самого, від свого болю! Але навпаки: взяти свій хрест і те, що життя нам дає,  та  йти слідом за Ісусом, єднатись з Ісусом терплячим, щоб могти сказати разом з апостолом Павлом: «Я з Христом розп’ятий. Живу вже не я, а живе в мені Христос» (Гал 2, 19-20).
І так здійсниться у кожному з нас воскресіння, тобто продовження шляху життя!
Це тільки для тих, хто вирішив піти за Христом!

Залишити відповідь