Найважче простити другу! Чому ?
Тому що саме друг може завдати несподіваний удар в спину, може заподіяти найбільший душевний біль, може приховано зранити.
Адже друг знає всі твої найслабші місця, знає всі потаємні сторони, знає найважчі і делікатні періоди твого життя.
Чим ближчий друг до твого серця, тим більший біль залишить в серці .
Чим глибша рана, тим довше лікування.
Лиш глибококе розкаяння може зробити чудо миттєвого прощення. Відкладання примирення – це затягування лікування, це продовження болю.
Коли твій ворог попросив у тебе прощення – це означає, що він хоче перестати бути твоїм ворогом і хоче стати твоїм другом.
Коли твій друг завдав свідомо тобі болю, то тепер ти маєш, на превеликий жаль, нового ворога.
Коли ти в друга просиш прощення, тоді ти також докладеш усіх зусиль, щоб залікувати його душевну рану. Простого чи формального “прости” замало. Хоча це добрий початок. Цей початок потрібно продовжити, щоб настало зцілення сердець.
Яка би не була глибока рана, лише разом можна її залікувати.
Бог – це більше ніж друг. Нашими гріхами ми завждємо Йому рани, а радше зачислюємо себе самих у категорію Його ворогів. Він тепереливо продовжує нас любити, щоб одного дня ми схилили свою голову перед ним і попросили: “Пробач”. Так відновиться нетілька звязок із Ним, але і серце наше отримає цілющий бальзам Любові, що прощає.