Кожна річ має своє призначення і режим “літачок”також
У храмі була тиша. Люди заходили перед Богослуженням і займали вільні місця. Увійшла одна старшого віку жінка, перехрестилась, поклонилась і дістала телефон, розблокувала його, щось швидко пролистала і почала дивитися… Це помітив хлопчик, у якого щойно батько забрав телефон. Він штурхнув тата ліктем і кивнув у бік бабусі, мовляв: «Дивись, вона ж у храмі користується телефоном. Ти казав, що не можна!».
Батько одразу все зрозумів і тихо, але достатньо голосно, щоб почула й бабуся, сказав синові: “От коли будеш такий, як вона, тоді й зможеш користуватися телефоном у храмі”. Хлопчина зітхнув… Прочитати все »
Про двох, котрі шукали за глядачами і про двох, які потребували один одного
Двоє молодих людей у публічному місці злились в поцілунку. Уста їхні були разом, але їхні погляди постійно блукали довкола, немов шукаючи сторонніх глядачів. Залишається нерозгаданим питання: це був поцілунок любові чи лише частина публічної театралізованої сцени «кохання»?
Бракувало ще простягнутої руки зі смартфоном для селфі, аби весь світ побачив… цю сцену. Та і сталось … Вона витягула телефон і за мить всесь світ став свідком цієї сцени. Потім вони “розʼєднались” і кожен поглянув на свій телефон … Прочитати все »
Дев’ятниця на Успіння Пресвятої Богородиці
Дев’ятниця на Успіння Пресвятої Богородиці
Роздуми для *Дев’ятниці* з 6 по 14 серпня
Вірні ще від найдавніших часів не мали труднощів із визнанням того, що Марія померла, як і Її Єдинородний Син. Але це не завадило їм вірити й визнавати, що Її святе тіло не зазнало тління в гробі, і що величний кивот Божого Слова не був перетворений на порох і попіл. Навпаки, просвічені Божою благодаттю та спонукані любов’ю до Тієї, що є Матір’ю Бога і нашою небесною Матір’ю, християни дедалі ясніше почитали дивовижну гармонію ласк, якими Провидіння Боже обдарувало Пресвяту Богородицю.
Запрошую вас долучитись до спільної молитви та роздумів впродовж цих 9 днів.
Читати далі: https://www.rozdum.org.ua/?page_id=8148
У Преображення Господнє ми запрошені здійснити паломництво надії
Дорогі брати і сестри у Христі, що преобразився на Таворі, сьогодні ми разом з Ісусом і трьома учнями — Петром, Яковом і Іваном — запрошені духовно залишити все і скерувати свої очі, свої стопи та своє серце до висот. Це не зійти на вершину, як мандрівник чи альпеність, щоб взяти її, відчути себе переможцем і вищим над усіма.
Бути в Божій присутності
Апостоли, як і ми, були втомлені. Вони йшли за Ісусом, слухали Його слова, бачили Його діла. І ось Ісус веде їх на гору, у тишу, далеко від усіх. Відводить від натовпу, щоденних справ, навіть від місійної діяльності. Запрошує їх в тиші серця пережити присутність Бога. Він це робив часто, залишаючи їх всіх, а тепер він запросив їх, як учитель, що хоче навчити своїх учнів.
І там, на вершині, сталося щось неймовірне: обличчя Ісуса засяяло, Його одяг став білим як світло. Апостоли побачили Ісуса таким, яким Він є – у славі, у світлі, у повноті Божої краси. Тут Петро не витримав і вигукнув: «Господи, добре нам тут бути!»
І це була емоція і глибоке відчуття душі чогось величного і неописанного. Ось – присутність Бога. Ось — любов, яка не зраджує, не минає, дає надію, що все можна перейти. Прочитати все »
Людяність на перехресті
Одного ранку, стоячи на перехресті біля свого дому, я чекав на друга. Все було як завжди, але якось дивно – стояла поліцейська машина. Потім я помітив, що світлофор не працює. Тепер замість нього рухом керував поліцейський. Це було незвично бачити людину, адже ми так звикли, що технічні пристрої авотомачино регулюють наш повсякденний рух.
Але цього ранку все буде по-іншому. Атмосфера, яку створив поліцейський, була справді дивовижною. Він керував машинами з усмішкою, з лагідним поглядом, але водночас його рухи були чіткими та впевненими, інколи дуже строгими. Це було захоплючи. Водії у відповідь кивали головою, дехто піднімав руку на знак подяки, а хтось навіть вигукував: «Дякую!» Заторів не було, рух машин відбувався плавно, і відчувалося, що на перехресті панує справжнє життя.
Люди, що вийшли до Ісуса, стали паломниками надії, апостоли зазнали краху в аналітиці
Дорогі брати і сестри, у сьогоднішньому уривку Євангелія від Матея (Мт. 14, 14–22) ми пригадуємо, як Ісус зглянувся над натовпом, зцілив їхніх хворих, а потім чудесно нагодував п’ять тисяч людей п’ятьма хлібами і двома рибами. У цьому ювілейному році ця історія відкривається для нас по-особливому. Адже вона нагадує про справжнє паломництво людей, під час якого зустрічаєш і випробування, і досвід довіри, і надзвичайні випадки.
Дорога надії — це шлях від дому у пошуках змін
Євангелист Матей згадує, що «вийшовши, Ісус побачив силу народу». Це люди, які вийшли з міст, від своїх помешкань, від свого звичного життя. Вони залишили все, щоб піти на зустріч із Христом. Ми можемо сміливо назвати їх паломниками — тими, хто залишає позаду свою домівку і пускається в дорогу, аби повернутись із змінами. Кожен правдивий паломник має запитання, потреби, духовні бажання — і тому пускається в пошуки. Як правило, шукаємо те, що втратили. Паломники вірять, що знайти втрачене можна в інших обставинах, зустрівши іншого і наповнившись тим, чого в себе вдома немає.
Люди, які прийшли до Ісуса, не знали, як усе складеться. Вони не були попереджені наперед про всю програму перебування. Вони не брали з собою багато речей, хоч йшли у пустинне місце. Вони просто йшли на зустріч, бо серце їм підказувало: там є надія.
Це образ кожного з нас. Коли ми вирушаємо в паломництво до святого місця, ми живемо очікуванням. Ми прагнемо отримати відповіді на свої запитання. Ми переконані, що, залишаючись у звичному місці, відповіді не приходять — потрібно шукати їх. Ми пускаємось у зустріч, яка може змінити наше життя. Прочитати все »