Хай Бог тебе благословить

Коли відчуваємо голод, тоді розуміємо, як часто ми відмовлялись від запрошення на “вечерю”

Дорогі браття і сестри у Христі, слухаючи історію про запрошених на вечерю гостей(Луки 14, 16-24.), ми могли пригадати також подібні ситуації із свого життя, коли ми самі запрошували до себе в гості, або ж і нас було запрошено. І не обійшлось без того, коли хтось не прийшов, не відгукнувся на запрошення.

Звичайно, що були оправдання і пояснення відсутності, щось як було у цій притчі.
Ніхто не ставить під сумнів сказаних слів, більше того ніхто не ставить під сумнів сумлінність цих людей: бо ж треба було подивитись на поле, треба було випробувати волів, бо який же ти господар? А який ти сім’янин, якщо ти не тримаєшся своєї сім’ї?
Всі ці люди показали себе по-людськи із кращої сторони. Та все ж слова господаря: «ніхто із запрошених не покуштує моєї вечері» нас насторожують. Бо в цих словах ми відчуваємо біль, жаль, що так сталось. Складається враження, що відносини між господарем та запрошеними зіпсувались.
Натомість почалась історія із іншими, тими, хто був на дорозі, хто навіть не знав раніше господаря. Прочитати все »

Любимо Бога – вибираємо те, що хоче Бог. Хіба є щось краще?

Дорогі браття і сестри у Христі, притча в Євангелії від Луки 14:16-24 немов показує культурні відносини між людьми. Складається враження, що Христос хоче нас повчити якоїсь форми поведінки на прикладі господаря і запрошених друзів, де є ласкаві запрошеня і вічливі прохання про вибачення із оправдовуючими причинами. Але, строгість господаря в кінцевій частині притчі показує, що зовнішня вічливість і вічлива форма поведінки не є ознакою ні любові, ні пошани. Прочитати все »

Достойні стали невірними бо оправдалися, а недостойні взяли участь

Дорoгі браття і сестри у Христі, ми ті, що в дорозі до зустрічі Великого Торжества Різдва Христового з особливою увагою маємо вдуматися в саму суть  історії про запрошених гостей(Луки 14,16-24), що разом із своєю відмовою та відсутністю,  показали свою невірність. Радуємось за недостойних  учасників вечері, що відгукнулись на запрошення і по милості господаря стали вибраними учасниками. Прочитати все »

Чому два рази не просять, або про те, чому треба цінувати з першого разу

1. “Один чоловік справив вечерю велику й запросив багатьох. Під час вечері послав він слугу свого сказати запрошеним: Ідіть, усе готове. Тоді всі вони однаково почали відмовлятися. Перший йому сказав: Поле купив я, мушу піти на нього подивитись; вибач мені, прошу тебе. Другий сказав: П’ять пар волів купив я і йду їх спробувати; прошу тебе, вибач мені. А інший мовив: Я одружився і тому не можу прийти.

Ми наближуємось до зустрічі та торжественного святкування Різдва Христового. У Неділю Праотців церква нам пропонує задуматися над покликанням до Спасіння. Бог запрошує людину, щоб вона стала учасником Божого Царства. Кожне свято скеровує нашу увагу не тільки на історичну подію, але ще й для того, щоб ми пережили цю подію на собі, стали живими учасниками Христових повчань. Недаремно ж кажемо: Христос посеред нас. Є і буде.

Прочитати все »

Де має бути початок чи продовження, там робимо чомусь кінець …

Дорогі в Христі, сьогодні нам до роздумів випадає історія про запрошених гостей, які роблячи свій вибір, відмовилися від того, що їм було приготовлено. (Луки 14,16-24)
Зробити правильний вибір у житті – це мабуть саме головніше і найважливіше у нашому житті, і деколи найважче.
Часто людське життя прирівнюють до річки, події і обставини якої несуть по течії часу. Життя відчуваєш у повноті тоді, коли воно перемінюється, а коли стоїть на місці, то воно подібне до стоячої води, спокій якої насторожує безжиттєвістю.
Від нашого простого рішення залежить наше життя. Залежить майбутнє наше і тих, хто поруч з нами. Прочитати все »