Сотник – це паломник надії і не тільки … а ми?
Дорогі браття і сестри у Христі, історія про сотника, яка описана в Євангелії він Матея (Мт. 8, 5-13) у цьому ювілейному році паломників надії нам відкривається по-іншому. Поведінка сотник перед Спасителем не може залишитись поза нашою увагою. Він – військовий начальник, має багато людей під своїм командуванням, йому виявляють цілковитий послух, але перед Ісусом, простим євреєм, сотник показує не вищість і навіть не приниження, а стан, який ми можемо окреслити словами: довіра, повага і надія.
Коли сотник прийшов, він не говорить наказово «зціли», чи щось подібного. Він не виголошує довгу молитву із різноманітними поясненнями. Він ділиться із своїм болем, він просто ділиться із ситуацією свого життя: «Господи, слуга мій лежить дома розслаблений і мучиться тяжко».
Прочитати все »
Ми слухаємо, читаємо цю історію і дивуємось від багатьох речей. Все ніби просто: є чоловік, який просить за зцілення іншої людини, є Ісус, який може це зробити і готовий піти й допомогти.
Але у цьому всьому ми зауважуємо незвичайні події.
Сотник просить не за родича чи рівного собі, а за слугу. Він визнає навіть свою недостойність перед тим, кого завоював. Він вірить і довіряє, що Ісус це може не тільки зробити, але і зробить це, щоб не порушити приписи.
Хіба це не дивно?
Під час окупації Римською імперією ізраїльського народу у кожному містечку були солдати Риму і саме вони пригадували про те, хто тут господар, а хто раб. Але і серед тих окупантів були ті, хто залишився людяним і не боявся показати себе людиною перед іншими. Бо врешті, яка би не була загальна політична чи економічна ситуація від кожного з нас залежить якими ми будемо і яке рішення ми приймемо: людяне чи нелюдяне? (більше…)
Дорогі браття сестри у Христі, уривок Євангелії від Матея нам розповідає про те, як римський сотник просив Ісуса про оздоровлення свого слуги.
Ісус зцілив слугу, навіть не бачивши його. Все сталось на відстані, бо сотник показав велику віру, довіру до Христа. Сотник, визнаючи свою недостойність, пояснив, що він все життя життя прожив у середовищі великої довіри, послуху.
“Кажу цьому: – і він іде;
і тому: ходи – і він приходить;
і слузі моєму: зроби це – і він робить.”
Мабуть єдиний раз, коли слуга не послухав сотника, це було тоді, коли занедужав. Складається враження, що сотник прийшов до Христа, щоб відновилось гармонійне життя. Щось може змінити людина, але є те, що може змінити тільки Бог.
Це спонукає нас до роздумів над нашим церковним життям, над життям у наших сімʼях.
Вражає, що римський сотник мав велику віру, а пояснення цьому є те, що він жив в середовищі віри.
Тут важливо поставити самим собі питання, а в якому середовищі живемо ми?
(більше…)
Сотник – це поганин чи віруючий? А ти?
дорогі браття і сестри, ще минулої неділі ми чули заклик Христа про те, щоб ми не уподібнювались до поган, до тих, котрі не пізнали Бога, не пережили зустріч з Ним, тому живуть своїм життям повним турботи та самонадіяності.(Євангеліє: від Матея 6, 22-33.) Це приводить їх до глибкого почуття самотності і безпорадності в житті.
Погани можуть багато перейматися, колопотатися і так прожити ціле життя у якійсь зайнятості і врешті-решт не мати правдивої радості від життя. Шукаючи щастя, насправді віддаляються від нього, бо щастя воно вже дароване Богом, його потрібно лише прийняти, як це роблять польові квіти і птахи.
Ми будучи з поганами і живучи у цій ситемі поганський цінностей, що побудована на постійній заклопотаності, можемо спокуситись і прийняти цей спосіб життя, відкидаючи Обʼявлення Сина Божого. Наслідком цього ми поступово можемо втратити відчуття того, що ми є діти Божі, що Бог є нашим Батьком, який постійно піклується про нас.
Син Божий нас перестерігає і нагадує, що наша місія – це впливати на цей заклопотаний світ і пригадувати всім про Творця, про Його задум і про Спасіння.
Інколи погани нам можуть дати приклад
Прочитати все »
Йди, хай станеться за твоєю вірою! Але, спочатку поживи в середовищі віри!
Дорогі Браття і сестри у Христі, продовжуючи наші роздуми проте, як це бути добрим учнем Ісуса, сьогодні звертаємо увагу на особу, яка викликала особливе здивування в Ісуса (Євангеліє від Матея 8, 14-23).
Це було одне із перших явних чудес після нагірної проповіді. І це сталося з людиною, яка не була вихідцем вибраного народу, а навпаки була загарбником. Вражає, що те, про що говорив Ісус до вибраного народу до своїх учнів, стає явним у поведінці чужинця. Та ще й якого – сотника! Та ще з якої причини – той просить за свого слугу, раба, якого можна було купити за дрібні гроші!
Відчувається, що Ісусу і сотник розуміють один одного з півслова.
Послух веде до чуда, непослух залишає в розпачі і ускладнює життя!
Дорогі браття і сестри, у розповіді про зустріч між Ісусом та сотником, котрий просив за зцілення хворого слуги ми бачимо яскравий приклад гармонійного порозуміння між обома зовсім різними людьми, а можливо і в дечому протилежними. Культура, національність, соціальний статус, релігійні погляди, ціль життя та інше вказувало на те, що ці дві особи мали би мати непорозуміння. Дехто думає, що чим більше однакового чи подібного, тим кращі стосунки. Що ж, Ісус і сотник, такі різні між собою, показують приклад взаємної довіри, послуху, що і привело до чуда.
Ісус не перечить, не ускладнює, не сперечається
Коли Сотник благав Ісуса, то Ісус відразу відгукнувся, і потім, коли той сказав, щоб чудо здійснилось за методом послуху, тоді Ісус також виконав його прохання. Хоча можливостей посперечатися чи відкоригувати було багато, але Ісус вибирає підтримати благання того, хто в потребі.
Підтримати все окрім гріха – це справді вияв любові і довіри до ближнього, що ведуть до здійснення чуда.
Задумаймось: скільки ж суперечок, заперечувань та різних ускладнень віддалили чудо від нашого життя і залишили гіркоту страждань? І все через те, що не захотіли послухати.