Життя – це шлях!
Життя – це шлях!
Часто згадуємось як жити, які кроки зробити, як справитись із різними перешкодами і тд
Але … часто все повторюється і ти відчуваєш, що ти немов йдеш по колу. Роки то йдуть, цифри змінюються, але ти не йдеш «Вперед».
Ось тут вся відповідь!
А що є попереду?
Куди ти прямуєш?
Що є для тебе ціллю, метою, фінішом, завершенням, останньою твоєю точкою ?
Щоб йди вперед треба бачити лінію – шлях від А до Б.
Може не завжди вона буде рівною, але має бути точка твого призначення!
Ось, як будеш мати її, тоді і шлях твого життя буде вирівнюватися.
Щасливої дороги!
Із кожним роком життя стає все більш відчутна різниця між моїм і Божим.
Із кожним роком життя стає все більш відчутна різниця між моїм і Божим.
Між Його величчю і моєю мізерією,
між Його силою і моєю неміччю,
Між Його вічністю і моєю плинністю у часі,
Між Його вірністю і постійністю і моєю хиткістю мінливістю ,
між Його незмінною любов’ю і моєю мінливих емоційним скачкою,
між Його абсолютною мудрістю і моїм недосконалим розумінням.
Пристань та Ілюзія волі
Корабель повільно підійшов до берега, його масивний, побитий солоною водою корпус делікатно і обережно наблизився до причалу. Це був велетень, який переміг не одну бурю, його історія наповнена багатьма емоціями пасажирів, яким була відкрита краса побережжя і відкритого моря. Час до часу його надійність вимагала відповідної міцності його зв’язку із сушею. Він мав бути у воді, на суші яка з нього користь?
З його борту кинули міцну мотузку – не просто канат, а майже якірний ланцюг. Її обережно, але рішуче обмотали навколо масивного залізного кілка, міцно замурованого в причал.
Чим більший був корабель, тим товщою була та мотузка і тим непохитнішим було місце швартування.
Не бавтеся в кіно, навіть, якщо вас знимкують
Біля берега моря, де хвилі розбивалися об скелі, зупинилась машина із білими стрічками. Спочатку вийшов чоловік із фотоапаратом, це був фотограф. За ним вийшла молода пара. Як виявилось, вони приїхали сюди, щоб зробити фотосесію першого дня їхнього подружнього життя. Це було їхнє улюблене місце. Перші зустрічі, перші слова про любов і обіцянки, перші поцілунки і рішення. Тепер це був перший їхній сімейний день.
Їхні друзі багато клопотались, щоб вони виглядали бездоганно: ідеально підібраний одяг, показували як робити широкі посмішки, відпрацьовували різні пози, які, здавалося, були взяті з глянцевого журналу. Вони хотіли, щоб весільні фотографії були “як у кіно” чи у інстаграмі.
Фотограф спокійно виконував замовлення, але щось не давало йому спокою. Він був майстром свого діла, але не тому, що робив ідеальні знімки. Він умів бачити душу людей та відчувати щось більше ніж вдало підібраний кадр.
Він вірив, що справжня краса – у непідробній щирості.
Усі кадри були бездоганні, але в них не було життя.
Посмішки були надто широкі і натягнуті, при цьому очі втомлені, обійми – занадто ідеальні, при цьому холодні і натягнуті.
Усе здавалося скопійованим від когось і нещирим.
Фотограф побачив, як вони намагаються бути тими, ким, на їхню думку, вони мали бути, а не тими, ким були насправді.
“Зупиніться! Зупиніться всі!”, — сказав фотограф, опускаючи камеру.
Чому хрест такий важливий для нас?
Чому вважаємо його безцінним?
Жив один музикант. Він був наділений особливим талантом, що не мав собі рівних – він вмів створювати музику, яка торкалася найглибших струн душі.
Але, як це часто буває, його талант не приносив йому ні багатства, ні визнання серед людей. Його скромність і страх перед іншими тільки ускладнювали його становище.
Батьки йому дорікали, що він не дає собі ради, а друзі вихваляючись своїми матеріальними статками, запрошували його заянятись чимось прибутковим.
Одного разу, розізлившись на всіх і на все, він прокляв себе і свій не прибутковий талант. У цю ж мить наблизився диявол і запропонував угоду. «Якщо ти прокляв свою душу, свій талант, то вони вже тобі більше не потрібні. Дай мені їх і я тобі за це дам те, про що ти мріяв. Ти будеш багатий і відомий на весь світ. Ти будеш мати все, бо я тобі це дам» – навязувався диявол.
Безцінний хрест Ісуса пригадує нам про безцінний дар у нашому житті
У світі, де все має ціну, а кожна річ оцінюється, ми часто забуваємо про те, що справді важливе. Ми звикаємо до того, що за будь-яку послугу, товар чи навіть почуття потрібно платити. Але Хрест Ісуса нагадує нам, що існує те, що неможливо оцінити, — і це жертовна любов.