Дорогі браття і сестри у Христі, цього тижня ми мали можливість почути уривки нагірної проповіді, яка передана нам у 6-тій главі Євангелії від св Луки.
Правдоподібно ця проповідь мала відлуння у всіх інших зустрічах Ісуса із людьми.
У проповіді згадується про блаженних і про тих, кому горе. Згадується про стосунки між людьми. Складається враження, що Ісус спонукає нас до переосмислення нашого духовного життя і нашого життя на землі.
Серцем цієї проповіді була перша заповідь, але з Його уст вона прозвучала по-іншому:
«Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний.» тобто не матимете інших богів, кумирів. (більше…)
Дорогі у Христі браття і сестри, у Євангелії від Луки (Лк. 5, 1-11) ми пригадуємо про спасительну діяльність Ісуса Христа серед народу.
Він дійсно був серед народу, був там, де був Його народ. Був з ними там, де люди жили, де працювали. З ними радів і сумував. Бог в Ісусі показує, що Він хоче буди всюди і для всіх.
Ось Ісус зустрів людей на березі озера в той час, коли чекали рибаків, а рибаків не треба було чекати, бо човни їхні були порожні.
Хто зна, які були думки у цих людей?
А які бувають думки у людей, які зазнали невдачі?
Як правило – це пошук причини і винних у їхній невдачі.
І які наслідки є від цих думок? (більше…)
Євангеліє від Матея 15, 21-28.
Бог є для всіх чи тільки для вибраних?
Слава Ісусу Христу! – Слава навіки!
Дорогі браття і сестри у Христі, запрошую вас у цю неділю до синодальних слухань.
Після Божественної літургії у нас будуть організовані синодальні групи.
Це дуже важлива справа, бо хочемо пізнати, що Дух Святий хоче промовити через кожного з нас до нашої спільноти.
Нам буде запропонована тема і запитання, які мають на меті спонукати нас до роздумів, а потім до ділення у групах.
Тема: Бог є для всіх чи тільки для вибраних?
Вступні роздуми:
Слава Ісусу Христу
Дорогі браття і сестри у Христі, в Євангелії від Матея (Мт. 14, 22-34.) описується подія, коли Ісус пішов в околиці Тиру та Сидону і де немов випадково сталась зустріч Ісуса та апостолів із жінкою хананейкою.
Мир можемо досягнути у різний спосіб і з різними наслідками.
В історія людства ми можемо спостерігати, що після кожного непорозуміння, конфлікту чи війни завжди було бажання повернути втрачений мир, втрачений добробут і співжиття між людьми. Це є одним із основних доказів того, що мир – це природній стан людини, а війна – це проти природи, проти людськості.
Тому людина відчуває дискомфорт в часі війни і прагне миру, прагне того, що їй справедливо належиться.
Жити в мирі, жити в любові, жити у злагоді – це все те, що продовжує життя людини на цій землі, а війна, конфлікт, злоба веде до знищення людини.
Тому, коли ми чуємо про війну, ми відчуваємо абсурдну загрозу людству, яка може стати навіть катастрофою.
Людина має достатньо небезпек від різних зовнішніх загроз чи природних явищ, а тут людина стає загрозою іншій людині. І в цьому є весь абсурд. Абсурд від того, що ми знищуємо самих себе, коли знищуємо людство, знищуємо все те, що маємо оберігати, берегти і плекати. А що ми передамо іншим поколінням? (більше…)
Дорогі браття і сестри у Христі, притча про Царство Боже нас спонукає до різних тем для роздумів, цього року запрошую вас звернути увагу на розмову царя і запрошеного гостя, який був без весільної одежі. Цар дав запитання, але не відповів, він просто мовчав.
Мовчання в такій ситуації було ознакою неповаги. Тут не треба було оправдовуватися, чи пояснювати, чи ще щось вигадувати. Все і так було зрозуміло. Він або не захотів взяти одежу і нагло пішов до столу, або зайшов не центральним входом, а якось заліз таємно. У кожному випадку – це було ознакою неповаги ні до царя, ні до оточуючих.
Що ж тоді потрібно було зробити? (більше…)
Дорогі браття і сестри у Христі, минулого разу ми роздумували про те, що відбулось із чоловіком, який зазнав милосердя, якому було прощено багато, але він не зумів простити дрібниці. Ми також мали запрошення до кожного з нас пригадати, що з нами стається, коли ми побували у святому місці, на Богослуженні, на зустрічі з Богом у молитві. Чи люди можуть зауважити те, що ми пережили: тобто дотик Божої любові?
Сьогодні Свята Церква запрошує нас до роздумів над уривком Євангелія від Матея (Мт19, 16-26), де розповідається про зустріч юнака із Ісусом. Юнак мав запитання, а Господь мав відповіді. Здавалось би все зійшлось.
Адже не так просто сьогодні організувати подібну зустріч. Інколи є ті, котрі мають запитання, але немає тих, хто би дав добрі відповіді. А інколи бракує навіть тих, котрі не мають запитань.
Відомий вислів сьогодення: Коли немає запитань, то або нічого незрозуміло, бо все. А може все простіше?
Сьогоднішня людина втрачає вміння давати запитання. Навіть малі діти вже вже менше запитуються із своїм славним “А чому?”. А молодь вже давно всі відповіді шукає в інтернеті.
А в інтернеті є відповіді, які хоч, на любий смак. Ось так складається враження, що це людина вирішує: яка є правильна відповідь. І шукає саме такої відповіді, яка їй підходить.
Але чи так має бути? А може в цьому є небезпека? (більше…)