Вступні роздуми:
Євангелія від Марка (Мр. 9, 17-31.)нам оповідає про неуспіх апостолів, коли вони не змогли допомогти біснуватому юнаку. Батько юнака підійшов до Учителя і поскаржився на безсилля учнів. Ісус не приховує свого жалю через маловірство, адже час страждань, смерті і воскресіння приближався, а формація апостолів так видається ще не завершена. Учитель спочатку звертає увагу на батька і на його віру, а потім виправляє невдачу апостолів. Юнак звільняється від злого духа. Це все відбувається на очах учнів. Вони згодом у домі та насамоті запитуються: “Чому ми не могли його вигнати?”
Вражає те, що у Євангелії не приховано невдачу учнів і водночас показано, що потрібно робити у такий делікатний час невдачі: важливо не приховувати помилок і не закриватись у собі. Важливо далі залишитися відкритими і далі бути з Учителем. Учитель не відкине, прийме тебе таким який ти є, допоможе.
Не випадково після цього Ісус знову обʼявив їм про свої страждання, про час своєї прослави на хресті, про свідчення своєї любові, дає немов натяк: я вам далі довіряю. (більше…)
У Євангельській розповіді від св.Марка Ісус обʼявив свої хресні страждання і згадав також про воскресіння. Після цього несподіваного обʼявлення Петро не підтримав свого Учителя, а навпаки намагався Його відвести в сторону “взявши його набік, заходився йому докоряти.”
Іншими словами сказати – це Петро намагався змінити Христа, зробив спробу вплинути на Учителя, щоб Той змінив свої плани, тобто, щоб Син не виконав волі Отця.
Правдоподібно, що Петро зробив це з добрих намірів, чисто людських. Друг хотів показати, що не хоче смерті друга, учень – Учителя. Але на це Ісус різко відреагував і не хотів Його далі слухати, бо в той час Петро був саме спокушеним.
Ще якусь мить тому Петро отримав похвалу за те, що він був відкритий і через нього Дух Святий промовляв, адже він єдиний, який дав правильну відповідь на запитання, що є Ісус. Озвавсь Петро та й каже до нього: “Ти – Христос.”
Після того, як Ісус відкрив свої наміри, Петро закрився від Духа Святого і став слугою сатани. Ісус пояснює: “Бо думаєш ти не про те, що Боже, лише про те, що людське.” (більше…)
Відкрита церква – це місце для всіх, також для тих, хто зробить тобі боляче
Відкрита Церква – це місце страждань, де ти, наслідуючи Христа, приймаєш тих, хто:
– тебе осудить за твої благі наміри,
– обуриться від твого ревного служіння,
– звинуватить тебе у всіх бідах,
– виявить тобі свій гнів на всіх і на все,
– зранить тебе словом, або косим поглядом,
– зведе інших своїм лукавством на твоїх очах,
– спокусить до гріха тебе та інших своєю поведінкою,
Прочитати все »
2 Неділя ВЕЛИКОГО Посту
– 5 Березень, 2023
Il cantiere dell’ospitalità e della casa
Майданчик Гостинності та Дому
Ключові слова: Відкритість, Домашня церква, безпека, спасіння,
Роздуми у ПЕРШУ неділю Великого Посту
Зустрів Филип Натанаїла і сказав до нього: ” Ми найшли того, про якого писав Мойсей у законі і пророки – Ісуса, сина Йосифа, з Назарету. Натанаїл сказав йому:” Що доброго може бути з Назарету?” Мовив до нього Филип:” Прийди й подивися”.
У сьогоднішній історії ми чуємо про те, як зустрілися двоє людей: Филип і Натанаїл.
Один із них посилався на Святе Писання, кажучи : “Ми найшли того, про якого писав Мойсей у законі і пророки – Ісуса, сина Йосифа, з Назарету.” Він ділився радістю, що зумів розпізнати у людині Месію, того, про кого було написано у Святому Письмі. Це означає, що він уважно читав Боже Слово і зумів його використати у своєму житті.
У цій історії також ми згадували про іншу людину, про Натанаїла, котрий сказав: “що доброго може бути Назарету?”
Така репліка на почуте від Филипа була людською думкою. Він повторив те, що говорилось народі. В цій репліці є скрите приниження, неповага, погорда інших. (більше…)
Дорогі браття і сестри у Христі, минулої неділі, коли ми роздумували над тим, як батько хотів бути із своїми синами, а діти мали різні спокуси, щоб тримати на відстані батька.
У нас залишилося відкритим запитання: а чи зайшов старший син до хати? Чи сімʼя обʼєдналась? Чи брат зустрів брата?
Обоє синів для батька були дорогими і батько поважав вибір кожного з них. Так і для Бога свобода людини є найбільшим знаком любові до свого творіння.
А вже від кожного з нас залежить чи ми цю свободу використаємо на добро для себе, на добро для ближніх і на славу Бога, чи ця свобода стане для нас добровільною погибеллю.
У розповіді про Останній суд, про останню зустріч всього людства чітко вказано, що вибір кожного буде пошанований у вічності. Хто вибрав за життя добро, той вічно буде у небі із тими, хто чинив добро на землі.
(більше…)