Архів категорії: Проповіді

Проповіді

Проповіді

Краще зараз, ніж потім, щоб не було небажаних сюрпризів

Залишити коментар Видрукувати цей допис Видрукувати цей допис

Loading

Дорогі браття і сестри у Христі, після читання притчі про велику любов Бога-Отця, свята Церква запрошує нас звернути увагу на притчу про Останній суд на цій землі(Мт. 106 зач.; 25, 31-46.). Немов хоче нас попередити, щоб Любов є безмежною, але вона ненасильна і кожен з нас має вибір жити в любові, чи жити поза нею. Щось подібно до того, коли повітря оточує нас всюди і повсякчас, але ми можемо будь-коли ізолювати себе від нього., не вдихаючи його.
Вибір ми здійснюємо завжди: інколи свідомо, а інколи не свідомо.
Звернімо, що у притчі як праведні, так і неправедні запитали: “Господи, коли ж ми бачили …?” Вони були всі здивовані!
Складається враження, що одні робили добрі вчинки і не шукали якогось пояснення для чого вони це роблять, і тому були здивовані, що на них звернули увагу, а інші були здивовані із іншої причини.  Здивування не праведних є в тому, що вони очікували, але не отримали, тому були розчаровані. Жили у своїх уявах, але правда виявилась іншою.
Як важливо давати собі запитання, щоб жити у правді! Читати далі Краще зараз, ніж потім, щоб не було небажаних сюрпризів →

Проповіді

“Однак слід було …” Такий був задум батька, а синів?

Залишити коментар Видрукувати цей допис Видрукувати цей допис

Loading

ВСТУПНІ РОЗДУМИ:

Дорогі браття і сестри у Христі, в Євангелії від Луки (Лк. 15, 11-32.) ми читаємо притчу про батька і його двох синів. Ця розповідь розказує про епізод з життя цієї сімʼї, який може нагадати щось подібного , що сталось в житті кожного з нас.  Складається враження, що цей уривок життя став основним у житті цієї сімʼї. Нам невідомо, що було раніше, але мабуть відсутність матері все ж внесла корективи у стосунках між ними. Першим, хто розриває тишу, буденність у стосунках – це молодший син. Він хотів перемін і був переконаний, що лише поза рідним домом, лише із чужими людьми можуть статись зміни в його житті. Це мабуть був його перший досвід бути поза домом. Досвід спочатку повний солодкості здійснення всяких бажань, але потім прийшла гіркота,  усвідомлення помилки і відчуття своєї недостойности. 

Як не дивно, але всі ці рішення він прийняв сам, без участі батька і брата. Вражає, що повертаючись, він вже не відчуває себе ні сином, ні братом, хоче бути слугою, щоб хоч якось врятувати своє життя. 

Старший син, натомість продовжував своє звичне життя у домі. Чи він не хотів перемін? Як потім дізнаємось, що було бажання і відпочити з друзями, і повеселитись, але до конкретного діла не дійшло. І так би продовжувалось далі: день за днем, рік за роком, якби не сталось те, що зробив батько тоді, коли повернувся син.  Батько перервав журбу і буденність – зробив свято. Батько забажав і зробив свято! Не шкодував нічого і водночас не змарнував добро на щось пусте: батько хотів показати радість і величину його любові. Читати далі “Однак слід було …” Такий був задум батька, а синів? →

Проповіді

Кожна молитва має відповідні наслідки, від чого це залежить?

Залишити коментар Видрукувати цей допис Видрукувати цей допис

Loading

Дорогі браття і сестри у Христі, історія з Євагелії від Луки (Лк.18, 10-14) про молитву фарисея і митаря запрошує нас поглянути на нашу молитву. Дійсно, а яка наша молитва?
Запрошую вас звернути увагу не так на слова, які ми промовляємо, а на спосіб, як ми це робимо. Адже, ми можемо повторювати завчені молитви із молитовника, можемо читати молитви записані святими людьми і можемо бути переконані, що ми все правильно молимося, але насправді все може бути дуже неправильно!
Вартує відразу пригадати, що Молитва християн – це спілкування з Богом, а для невіруючих людей це можуть бути якісь заклинання, від правильності повторення яких залежить здійснення бажаного. Ось, захотів щось і сказав “якийсь текст”, і тобі збулось.
Ісус не заперечував, щоб ми мали бажання, але запрошував нас до відкритості перед Богом з довірою. Читати далі Кожна молитва має відповідні наслідки, від чого це залежить? →

Проповіді

Про рішучість Закхея і про те, чому є небезпечно бути літеплим

Залишити коментар Видрукувати цей допис Видрукувати цей допис

Loading

Христос рождається!
Дорогі Браття і сестри у Христі, коли ми чуємо у храмі історію з Євангелії від Луки про за чоловіка Закхея, що був багатим і був головою над митарями, це пригадує нам, що ми наближаємося до початку Великого посту, який настане через п’ять тижнів. Роздуми над зустріччю цього чоловіка з Ісусом є першим кроком у приготуванні до Великого посту, а відтак до Торжества Воскресіння.
Цього року ми звертаємо особливу увагу на дар розпізнання, який дуже важливий для духовного життя особливо тоді, коли ми стоїмо перед вибором і маємо зробити певні рішення.
Жити у дусі Синодальної Церкви – це жити у спільному розпізнанні Божої волі, щоб разом йти дорогою Спасіння.
Звертаючи увагу на чоловіка, який був багатим і був також при владі, можемо сказати, що згідно критеріїв сучасного світу, він мав бути щасливою людиною. Він мабуть багато років до цього йшов, зробив багато зусиль і, як потім дізнаємось, здобув це, кривдячи інших.
Але маючи все, йому щось таки бракувало, він щось таки шукав. Це мабуть було причиною того, чому він вийшов із своєї багатої оселі, приєднався до натовпу і виліз на дерево, бо хотів побачити Ісуса. Ці рішучі дії не були зроблені тільки, щоб задовільнити цікавість, бо Закхей потім радо прийняв Ісуса у своєму домі. Вражає по-сьогодні, як він виголосив своє рішення про відшкодування покривджених і про допомогу вбогим. Що це сталось із ним? Якийсь емоційний спалах чи правдиве покаяння? Читати далі Про рішучість Закхея і про те, чому є небезпечно бути літеплим →

Проповіді

Не вистачає вірити, щоб отримати те, що просиш, важливо бути вдячним, щоб бути спасенним!

Залишити коментар Видрукувати цей допис Видрукувати цей допис

Loading



Дорогі браття і сестри у Христі, в Євангелії від Луки (Лк 17, 12-19) ми читаємо історію про одну із подорожей Ісуса. Євангелист Лука нам оповідає, що Ісус наближувався до одного села і йому назустріч вийшло десять прокажених. Вони стояли здалека і не мали права наближуватись ні до села, ні до людей, хоча між собою були об’єднані, єдині. Не випадково народилась людська мудрість: біда єднає.
Не зважаючи на різницю між ними, бо були 9 юдеїв і один самарянин, вони змогли об’єднатись у благанні: “Ісусе, наставнику, змилуйся над нами!”
Змогли обʼєднатись і тоді, коли отримали вказівку: “Ідіть, покажіться священикам”. Вартує звернути увагу, що самарянин теж пішов. Ось так, всі пішли показатись священикам, що вони здорові, але насправді вони ще не зцілились. Але послух – це вияв віри! Отож їхній послух, спонукав зробити те, що було не логічним, але породив віру, яка була нагороджена зціленням! Читати далі Не вистачає вірити, щоб отримати те, що просиш, важливо бути вдячним, щоб бути спасенним! →