Пасха – це Торжество Воскресіння Христа, що дає надію чи це просто така традиція?
Дорогі Браття і сестри у Христі, у Євангелії від Івана (Йо. 20, 19-31.) ми згадуємо про радісну подію воскресіння Ісуса, який прийшов до своїх учнів і дарував їм мир: “прийшов Ісус, став посередині й каже їм: “Мир вам!”” Доречі, це було не тільки привітання за звичаєм, це було справжнім даруванням миру тим, хто зі страху перед смертю закрились у домі.
Події переслідування, хресної дороги та смерті Ісуса дуже сильно вплинули на життя апостолів. Вони закрились від усіх у своєму страсі і переживали, щоб зберегти своє життя. Хоча раніше всі хотіли віддати своє життя за Ісуса. На жаль страх став сильнішим за їхні емоційні обіцянки. Тепер вони закриті, залякані і збентежені. Прочитати все »
Шлях від безнадії до надії!
Слава Ісусу Христу!
дорогі браття і сестри у Христі найперше хочу всіх нас привітати із завершенням Великого посту. Пригадаю, що для нас цей піст – це був шлях, який ми назвали паломництвом, шлях паломників в надії.
Цей шлях ми могли пройти з великим даром, який Господь нам дарував – дар надії. Цей шлях нам нагадував, що коли ми вирушаємо в подорож, то ми маємо залишити місце, від якого ми відходимо, щоб прямувати до іншого місця. Спочатку ми маємо вирішити напрямок куди рухатись. Таким чином ми отримали запрошення бути тими, що йдуть до надії: до надії в Бозі, в середовищі людей, в надії на вічне життя, тобто у всьому тому, що нам буде давати повне життя!
Коли вирушаємо, то маємо щось залишити за своїми плечима.
Залишаємо той стан, який ми називаємо відчай, або без надія, або розпач. Все те, що нам не дає життя, навпаки відбирає від нас життя.
І хто був уважний до тих тем, які ми порушували, хто сумлінно виконував духовні вправи, які нам пропонували, то й зміг відчути на собі, що це означає залишати стан без надії, щоб наповнитися іншим станом: жити в надії. Зміг особисто переконатись, що краще жити в надії, ніж мучитись в безнадії.
Це щось подібне до того, як ти залишаєш темне приміщення ідучи до світла.
Тобі вже не цікаво перебувати в тій темряві, хоча де декого може бути навіть комфортно, бо в темряві легко сховатися, бо в темряві легко приховати себе, своїй якійсь недосконалості, бо в темряві ти можеш почуватися навіть трохи комфортно, але немає життя в темряві. І тому природнім є йти до світла. І щоб йти до світла, це означає освітити сторони свого життя. Щоб твої недоліки вийшли наверх. Прочитати все »
На тебе можна покластися? Ти надійна людина? Чи думаєш лише про себе?
Син чоловічий не прийшов на те, щоб йому служили, лише щоб служити й віддати своє життя як викуп за багатьох.
Дорогі браття і сестри у Христі, у 5 неділю Великого посту ми згадуємо про те, як Ісус в черговий раз звіщає апостолам про страсні події в Єрусалимі (Мр. 10, 32-45.).
Це нагадує нам ті ситуації, коли ми відкриваємо дорогим нам людям щось дуже важливе і делікатне. Ми відкриваємо їм таємницю, щось дуже сокровенне і очікуємо просто підтримки, а можливо готуємо їх до майбутніх змін, щоб вони немов приготувались, приготувались до того, що вже не буде так, як раніше. Прочитати все »
Покаймось з відчаю, за те, що соромимося Христа й Його слів перед цим родом перелюбним та грішним
Дорогі браття і сестри у Христі, у третю неділю посту “Паломників в надії”, дивлячись на хресне древо запитаймо себе: які почуття наповнюють наше серце?
Якщо дивитися на хрест, як на місце страти, місце смерті Ісуса Христа – це нас може спонукати, щоб оплакувати, співчувати, а можливо навіть озлобитись на тих, хто зробив це страшне вбивство невинного. Але чи цього хоче наш Спаситель?
Якщо дивитися на хрест і аналізувати цей відважний вчинок сучасною ментальністю, то це стане причиною для дискусій, бо можна було знайти можливі якісь інші способи спасіння людства без жертв і без того, щоб зробити когось винним. Але чи цього хоче наш Спаситель?
Дехто з митців та артистів дивився на розп’яття і витворив дивовижні “хрести”, які стали прикрасою храмів, домівок інших місць. Але чи цього хоче наш Спаситель?
А ще дехто дивиться і нічого не бачить, не відчуває, якось байдуже, або звично… Скільки раз на день ми дивимось і не зауважуємо, торкаємось його і нічого не відчуваємо. Чи цього хотів, наш Спаситель, коли вмирав на хресті?
Прочитати все »
Християнська надія живе у спільноті віруючих людей
Дорогі брати і сестри у Христі, уривок з Євангеліє від Марка (Мр 2, 1-12), який читаємо у другу неділю Великого посту – це історія про чудо зцілення розслабленого про прощення його гріхів, але також і про силу віри друзів, які стали паломниками надії і показали плоди своєї віри. У цей ювілейний рік ми запрошені звернути увагу на те, як ми разом здійснюємо це паломництво надії: особливо відносно тих, хто не може лише своїми силами долати труднощі.
Християнська надія ніколи не є лише особистою справою – вона народжується і зростає у спільноті.
Розслаблений чоловік у цій євангельській події не міг самостійно дійти до Ісуса, але мав друзів, які не залишили його на самоті зі своїми труднощами. Вони дали йому надію і разом пройшли дорогою до зцілення.
Коли виникла трудність, то друзі не зупинились перед стіною натовпу і не залишись у відчаї. Вони доклали всіх зусиль, щоб подолати перешкоди, розібрали дах і зустріли Спасителя. Саме така віра, яка сповнена діл в любові, є джерелом справжньої надії. Прочитати все »
Надіятись – це жити надією, а не лише думати про те, що все буде добре
Дорогі браття і сестри у Христі у першу неділю Великого посту, який цього року присвячений темі “паломники в надії”, ми читаємо розповідь про апостолів(Ів. 1, 43-51.), які були запрошені Ісусом йти за Ним, пуститися в подорож.
Вражає, що Ісус запрошує відразу до досвідчити, що це означає бути з Ним. Він не витрачає час на якійсь вмовляння чи заохочення, але просто запрошує спробувати і мати перший досвід.
Це нам пригадує, що Євангельська наука Ісуса – це не просто якась там філософія, чи гарна теорія, це спосіб життя. А якщо це спосіб життя, тоді потрібно це відчути, пережити і потім зробити вибір, як далі жити.
У цьому пості і ми також запрошені Ісусом йти за Ним, щоб мати досвід. Прочитати все »