Світло на свічнику – це Христос, Марія і ми?
Дорогі браття і сестри у Христі, у сьогоднішньому уривоку Євангелії від Луки (Лк. 8, 16-21) ми чуємо слова, які звертають нашу увагу на світло: “Ніхто не засвічує світила, щоб його вкрити посудиною або поставити під ліжко, а, навпаки, його ставлять на свічнику, щоб ті, що входять, бачили світло.” Хто є цим Світилом, про яке говорить Господь, – це Він сам, Христос, Його Слово , що просвічує і освячує кожну людину, яка приходить у цей світ. Але хто став цим Свічником, на якому це Світло було поставлене для всього світу? Це Пречиста Діва Марія. Це так, яка була вибрана і та, яка погодилась стати посудиною, свічником для Світла.
Бог не дозволив, щоб світильник, призначений нести Світло світу, був вкритий чи схований темрявою гріха. З першої ж миті Зачаття, Марія була збережена від усякої плями первородного гріха і будь-якої іншої плями недосконалості. Вона стала цілком чистою, абсолютно непорочною посудиною – досконалим свічником для досконалого Світла. Прочитати все »
Жити самому чи з іншими, або в чому маю бути багатим?
Дорогі браття і сестри у Христі, у Євангеліє від Луки (Лк. 12, 16-21) Ісус розказує нам притчу про одного багача, який несподівано став ще більш багатшим. Кожен з нас у житті щось отримує, щось здобуває… Ми будуємо плани, ставимо цілі, прагнемо кращого. І це природно. Ми хочемо, щоб наше життя стало зручнішим, радіснішим, безпечнішим. Нам кажуть: старайся, працюй, досягай! І ми стараємося: спершу добра оцінка в школі, потім підвищення на роботі, більше заробітку, більше можливостей.
Але сьогоднішня притча з Євангелія ставить перед нами дуже важливе запитання: а що потім? Що станеться тоді, коли твої комори будуть повні? Коли ти нарешті можеш сказати: «Маю достатньо, і що тепер буду жити тільки для себе»? Прочитати все »
Тихий вечір на дворі і Миколай
Тихий вечір на дворі,
А дитинка при вікні
дивиться йде Миколай,
просить: “Отче, завітай”
А владика далі йде
і ні оком не моргне,
А в дитинки сльози, сльози:
“А я чемна була тоже …”
Тихо матінка підходить
І з сльозами ніжно мовить:
“Прости, доню, нас з батьків,
Що живеш не в багачів. Прочитати все »
Ісус запрошує дати надію далеким і чужим, щоб ми стали ближніми один для одного.
Дорогі браття і сестри у Христі, у євангельській історії зустрічі законовчителя і Учителя з Назарету (Лк. 10, 25-37.) ми чуємо як Ісус запрошує його до діла милосердя: “Іди і роби ти так само”.
Виявляється не вистачає цікавитись і задавати запитання та отримувати теоретичні відповіді. Боже слово спонукає нас до діяльності. Бо саме наші дії, наші історії творять наше життя і дають життя вічне.
Законник, який запитує Ісуса: “Хто мій ближній?”, насправді намагався виправдати себе, поставити якісь межі в любові, визначити коло тих, на кого він повинен витрачати свій час і з ким він має жити. Ісус відповідає історією, яка виходить за межі традицій і звичаїв того часу. Таким чином Ісус запрошує бути ближнім – і це не просто відповідь на питання (хто є ближній?), а це є запрошення до дії – стати ним, стати ближнім! Прочитати все »
Побороти страх перед людьми, щоб вірити і надіятись нас Бога
Дорогі брати і сестри у Христі, уривок Євангелія від Луки (Лк. 8, 41-56) нам пригадує про дві зворушливі історії, які звʼязані між собою надією на зцілення від Бога. Ці історії показують як люди не впали у відчай і дозволили Богові діяти. Коли людські сили вичерпані, тоді легко закритись у собі і дозволити безвиході запанувати у наших думках та почуттях, тоді життя стає дійсно немилим. Дехто так і свідчить: “я втатив сенс життя”, “для чого тепер жити і так нічого не допоможе”. Ці сіторії пригадують про людські долі, які боряться довгими роками і все без успіху, а також пригадують про тих, кого біда зустрічає раптово і розумієш, що тут ти себе відчуваєш безпорадним.
Хто як не ми, український народ, сьогодні, розуміємо і жінку кровоточиву, і батьків помираючої дитини? Події війни, що вплинули на нас, зробили нас близькими до тих персонажів Євангелія. Ми знаємо, що таке страх за життя дитини; ми знаємо, що таке нести тягар невиліковної хвороби протягом довгих років. Наші сльози, наші тривоги, наша економічна скрута – все це відображає біль, який переживали ці люди. Прочитати все »
Його вважали безнадійним, а він став для них знаком надії
Дорогі брати і сестри у Христі, сьогоднішнє Євангеліє (Лк. 8, 26-39.) переносить нас на протилежний берег від того, де за звичай проповідував Ісус, подія відбувається у Герасинському краю, у місці поганському, де за звичай жили язичники. І ось Ісуса зустрічає людина, про яку можемо сказати є останньою в цьому світі. Це був чоловік, опанований злими духами, що жив серед гробів, поза межами людського суспільства.
Він іменує себе “Легіоном”, що може означати – “багато”. Це не просто ім’я, це натяк на скупчення зла, що скувало життя людини, і є поясненням того, чому для навколишніх він був безнадійним випадком.
Ми чуємо, що увага від людей до нього була тоді, коли намагалися його зв’язати кайданами, але сила зла трощило ці окови. Такі спроби заспокоїти його не принесли жодного успіху. Бо насильство породжує насильство.
Для багатьох здавалося, що для нього вже не існує спасіння на повернення до нормального життя. Та все ж ця історія продовжилась зустріччю із Тим, Хто є Надією світу, хто прийшов Творити новий світ. Прочитати все »