Не забутися про те, хто ти є насправді
Заробітчанка працювала в сім’ї заможних людей. Вони були дуже обдаровані люди, користувалися великим авторитетом у суспільстві, займали високі посади на роботі, були весь час дуже зайняті. Саме тому їм потрібна була прислужниця, котра могла би робити всю домашню роботу. Їй за це гарно оплачували і вона була задоволена, незважаючи на те, що мала вищу освіту і в дома працювала вчителькою. Прочитати все »
Чужі знайомі, які розділяють з нами все наше рідне
Місце, де проживаємо і речі, якими користуємося з часом називаємо рідними. Ми легко звикаємо до предметів, що користуємося і теж їх називаємо рідними, а що робиться з людьми, які розділяють з нами все наше рідне?
Ранком багато людей спішать на роботу, беручи свій транспорт: хто авто, хто автобус, хто маршрутку, хто метро чи поїзд. Кожного дня в той самий час, те ж саме місце і … переважно ті ж самі люди. Звикаєш до цього ритму життя, до місця твоїх пересадок і поволі непомітно також починаєш звикати до лиць постійних людей. Ти звикаєш до всього і ці обличчя з часом стають знайомими обличчями. Прочитати все »
Бачити щастя в очах іншого
Чоловік і жінка повертались додому. День був нелегкий, втома давалася в знаки. Хотілось лише одного: швидше дістатись додому і відпочити. Йшли мовчки немов економили кожну частинку енергії, щоб вистачило дійти до кінця. Несподівано донеслась дивна мелодія. Вони пришвидшили хід. Незабаром вони побачили на великій площі міста спектакль із феєрверків. Музика полонила серця людей, а вогні на небі заворожували своєю яскравістю і красою спалахів.
Жінка із великим захопленням слідкувала за цим дивовижним дійством. Вона ще ніколи в житті не бачила такої краси. Краса музики і світла магічно тримала в увазі всіх глядачів.
Застелене ліжко – естафета гостинності між паломниками
Відійти на якийсь час від життя, щоб побачити краще його суєту і наповнитись духом життя, це буде можливо тільки тоді, коли будеш мати відповідне середовище. Одним із них є монастир. Монахи шукали віддалені і самітні місця, щоб побути у тишині та в єдності із Творцем. Монашество – це приклад християнської відданості у пошуках глибини духовного єднання із Богом. Багато себе освятило, повертаючи втрачений діалог між світінням і Творцем.
Такий стиль життя викликав природне зацікавлення і в простих людей. При монастирі почали також виділяти місце для прочан. Монахи, хоч і віддалились від світу, але раді людям, що приходять до них. Люблять, щоб скарби духовного життя помножувались. Прочитати все »
Остання сповідь, або остання брехня
Вмирає чоловік. До нього заходить священик, щоб допомогти Йому примиритися із Богом і відійти у вічність із чистою душею. Оскільки чоловік ніколи не сповідався, то йому дали зразок по якому потрібно готуватися. Це мало би допомогти бути спокійним на сповіді, хоч першій і мабуть останній. Чоловік був свідомий, що це мабуть останні години земного перебування.
В голові пролітало життя, а уста несміливо називали гріхи. З кожною хвилиною ставало все спокійніше, бо чоловік звільнявся із тягарів, що ніс ціле життя і йому ставало легше. Згідно написаного в молитовнику він на останок промовив: “каюся щиро і обіцяю навернутися …”
На якусь хвилину священик зупинився і непередбачено задумався. Здивовано повторив: навернутися? Прочитати все »
Дві ікони: давня і сучасна, але одна суть
Юнак зайшов до храму і почав молитися… Його погляд був звернений додолу, та насправді – на образок, котрий тримав у руках.
Помолившись він сів на лавку, що була при стіні і занурився у роздуми. Можна було зауважити, що він час від часу перевертав іконку, дивлячись то на лицеву сторону, то на зворотню.
Старенька бабуся підсіла на лавку поруч… Вона зауважила, як хлопчина довго вдивлявся у фотографію двох жінок, яку потім повертав і вже виднілася ікона Спасителя, розп’ятого. За якусь хвилю завязалася розмова. Бабуся не могла стриматися від цікавості взнати про таємний обряд перевертання ікони, що робив хлопець. Прочитати все »