Одна жінка-заробітчанка повернулась додому після довгої розлуки. Крім багатьох речей, які її здивували, був факт, що діти і рідні не впізнавали її. Що дивуватись, вона теж це відчувала.
Довгий час існував мур холодних відносин між ними. Не було відчутно близьких відносин, як це є між рідними. Довгі паузи у розмовах у пошуках спільної теми і зацікавлень. Легше було, коли кожен був на самоті. А як інакше? Читати далі Не впізнаю їх, а вони мене
Сонячного дня йдеш по центральній вулиці міста. На устах з’являється легка усмішка, це є свідчення того, що внутрішня радість хоче вийти наверхи. Дійсно є чим радіти. Багато мрій збулося, багато запланованого виконалось. Залишився добрий слід на цій землі і в серцях людей. Колись читав, що можна радіти від того, як хтось радіє. Не вірив у це твердження. Минуло трохи часу і одного дня зауважив за собою, що уста невимушено творять усмішку, коли бачиш щасливі очі іншої людини. Читати далі Уникати зустріч із Богом – це навіть не по-людськи
Один священик на саме свято Стрітення Господа Нашого Ісуса Христа перед самим освяченням свічок сказав дуже строго, але водночас благально: “Не вірте бабським байкам про стрітенську свічку. Бо ходять слухи, що свічка має чудодійну силу. І якщо з нею зробити те і те, то буде те і те. Це все видумка, байки бабські. Це я вам говорю, священик, що освячує ці свічки. Свічка ніякої сили не має!”
Тут всі затихли, Читати далі Прошу: Не вірте бабським байкам про стрітенську свічку
Одного разу син запитав у матері: « Чому ти, коли хочеш молитися, запалюєш свічку?»
«Це для того, щоб побачити обличчя Христа на іконі!» – спокійно відповіла мама.
– Але в той же момент ти вимикаєш всюди світло… – це ж нерозумно! – бурно запротестував син.
– Може й так, Читати далі Бачити на молитві тільки Бога
У величавий храм на празник прийшло багато людей та з’їхалось багато священиків. Було справді дуже урочисто і, навіть, можна було сказати: божественно. Хор співав нові твори, люди поступово наповнювали храм, а святі отці заходили поважно у Святеє Святих.
Серед отців був один у довгій новій рясі, гарно причесаний, з пишною бородою. Він побожно перехрестився, підійшов до тетраподу, поцілував ікону і вклонився людям, як велів устав. Витягнув молитвослов і почав возносити до Бога свою молитву: молитва перед відправою Літургії. Відразу люди зауважили його – це дійсно був зразковий священик. Читати далі Притча про двох священиків у храмі
