Що ми маємо сказати і як маємо діяти, коли хтось відкриває свій біль?

Loading

Дорогі браття і сестри у Христі, наша подорож із Христом до Єрусалиму, до місця страждань завершується. Сьогодні в Євангелії від Марка (Мр. 10, 32-45) ми читаємо про третє провіщення страждань: “Оце йдемо в Єрусалим, і Син чоловічий буде виданий первосвященикам та книжникам, і засудять його на смерть, і видадуть його поганам, і насміхатимуться з нього, й уб’ють, і по трьох днях він воскресне.” Учитель відчував стан апостолів, які страхались, бо вже відчували про те, що має щось статись.

Ісус йшов попереду і складається враження, що Він хоче підтримати друзів у їхніх переживаннях, відкриває їм свої внутрішні переживання, свій трепет про завершальний етап земського життя.

Але у відповідь двоє апостолів  виясняють з Ним про щось своє, що не тільки викликало здивування Ісуса, але ще й викликало обурення апостолів. І мабуть зʼявилась напруга між ними.

  1. На вашу думку: як би мали поступити апостоли? Що вони мали би сказати Ісусові?
  2. Ми інколи стаємо довіреними особами, коли людина нам відкриває свій біль, або сповіщає про свою хворобу, або ж про завершення життя. Що ми маємо сказати їй у відповідь?
  3. Що би ми хотіли почути, яке би ми хотіли ставлення до нас, коли нас спіткає біда?

 

Духовна вправа:

  1. Запрошуємо бути 5 хвилин у тиші і в особистих роздумах. відповіді можна записати.
  2. Просимо розділитись по дві особи і поділитись відповідями по черзі. Тривалість 15 хв, 5 хвилин на кожне запитання.

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *