Подія на горі Тавор описана Євангелистом Матеєм 17, 1-9., має дуже багато задки про світло і преобразився перед ними: обличчя його сяяло, наче сонце, а одежа стала білою, наче світло.
Це все сталось серед темної ночі. І світло, як ми можемо зауважити, стає більш виразніше саме серед темряви. Ця подія дуже сильно вразила апостолів. Можливо і через те, що саме це була остання подія такої величі. Наступні 40 днів мали бути днями слави через жертвенну любов.
Це спонукає нас до роздумів, чи змінився Христос у час Свого преображення? Бо апостоли побачили Його іншим, повним світла. А хіба він не був повний світла раніше? Читати далі Чи змінився Христос у час Його преображення?→
Внук:
– Чи можеш мені дати телефон, щоб погрався?
Бабуся:
– Ні, не дам, бо так псується телефон!
Внук:
– А чому тоді там є завантажені ігри?
Бабуся:
– Для того, щоб псувати телефон!
Підходить батько і щоб розрядити ситуацію:
– ну, давай тоді пограюся з тобою!
Син:
– Ні, не буду гратись, бо так я зіпсуюсь, як бабусин телефон. Читати далі Інколи ми даємо відповіді, які не є відповідями.→
На столі у кошику були цукерки. Хлопчина час до часу заходив у кімнату до дорослих і несміливо залишав свій погляд на цукерках, немов випадково дивлячись чи вони ще є?
Коли Він зайшов черговий раз і, набравшись відваги, запитав у господаря: «А можна я візьму одну цукерку?»
За звичай господар відразу давав дозвіл, але цього разу відповідь була іншою. Вона приголомшила не тільки хлопчину, але і всіх гостей.
«Так, ти можеш взяти одну цукерку, але не для себе, а для своєї мами!»
«Як для мами?» – розгублено запитав.
«Все дуже просто, ти зараз візьмеш і відразу віддаси мамі!» – з усмішкою пояснив господар.
«А я?» – знову продовжував хлопчина.
«А ти, будеш радуватись від того, що твоя мама буде мати цукерок» наполегливо продовжувалось пояснення. Читати далі Цукерок для мами→
Дорогі Браття і сестри у Христі, в Євангелії від Матея (Мт. 14, 22-34.) описується особлива пригода апостолів у морі. Слід пригадати, що апостоли були у великому захопленні від чуда помноження хліба і риби, але Учитель немов перериває цей піднесений стан, змушує сісти учнів у човен, щоб переплили самостійно на другий берег.
Буря, яка здійнялася у морі, мабуть остаточно їм пригадала про звичайне життя наповнене різними труднощами. Серед тих всіх труднощів вони все ж таки побачили Ісуса, але назвали Його привидом. Адже їхній досвід життя, їхня фантазія могла дати тільки таку відповідь. Ісус був свідомий цього і тому заспокоює їх: “Будьте спокійні – це я, не бійтеся!” Але я це бути спокійним і не боятись?
Як зберегти спокій і мир у серці посеред бурі?
Як не дозволити своїм фантазіям та вигадкам керувати життям?
дорогі браття і сестри у Христі, читаючи розповідь (Євангелія від Матея Мт. 14, 14-22.) про те, як сила народу ішла за Ісусом можемо зауважити, що це не було так просто бути з ними. Звичайно, що це радісно, коли є багато людей. Інколи, дехто навіть оцінює за показником кількості людей чи був успіх чи ні. Було багато людей у храмі, значить було велично, а було мало, значить щось було не так. Але чи справді цей критерій такий важливий для Церкви?
Ісус також не завжди був популярний, Його також залишали і відходили від Нього, але він далі продовжував Свою місію і незалежно від кількості залишався Спасителем для всіх. Міг проявити свою любов як до окремої людина, так і до великої кількості.
У сьогоднішній розповіді ми можемо зауважити, що Ісус змилосердився над людьми і виявив до них свою земську, тілесну турботу, в той же час міг за порадою апостолів все зробити по-іншому – відпустити їх і хай самі даюсь собі раду., кажучи, я ваш вчитель, а не годувальник. І все було би справедливо, але не милосердно.
Тепер розуміємо, що оновною причиною цього чуда було милосердя. Це був явний приклад для апостолів, що наука про Царство Боже – це добре, але приклад – це краще. Тоді всі пережили щось таке, що ми можемо назвати єдність у Милосерді. Це тоді, коли одні дали щось маленьке, і кожен почав ділитись, а вкінці всім було подостатком і зібрали з надлишком.
Ось, що робить милосердя!
Це було велике свято!
А, якби вони розійшлися і кожен почав думати лише за себе… чи було би таке свято? Чи було би таке піднесення? Читати далі Церква – це середовище, де шукають спільності і де є постійне свято→