Дорогі Браття і сестри у Христі, у Євангелії від Матея (Мт. 17, 14-23) ми читаємо розповідь про батька, який підійшов до Ісуса і вилив свій біль:
“Господи, змилуйся над моїм сином, бо він причинний і тяжко нездужає: часто кидається в огонь, часто й у воду. Я був привів його до твоїх учнів, та вони не могли його зцілити.”
Цей батьківський біль був з двох причин: Найперше – це недуга його сина, і потім – безпомічність апостолів.
У кожного з нас були і є труднощі у житті. Вони можуть бути особисті, або те, що сталось із тими, хто не є байдужий для нас. Ми намагаємось все полагодити, покращити і докладаємо всіх зусиль, щоб хоча би якось вплинути. А коли не можемо, тоді вимушені просити допомоги інших з надією, що вони зможуть допомогти.
Відчувається, що в цій історії батько покладав надію на учнів, що вони допоможуть, але вони не змогли йому допомогти.
Ця безсилість стала стала ще більшою трудністю для батька. Із своїм болем він підійшов до Вчителя. А врешті, що йому залишилось робити? Читати далі У час нашого безсилля, які ми є і якими маємо бути?
Людина, яка постійно шукає якихось пояснень, хоче постійно чогось розуміти, насправді шукає миру і спокою, який втратила через сумнів, цікавість, бажання все пізнати.
Дорогі браття і сестри у Христі, Євангелія від Матея (Мт. 14, 22-34) не перестає нас дивувати історіями про надзвичайні події. Ми згадували про помноження хлібів і риб, про те, як Ісус наказав їм сісти у човен і переплисти на той бік. Переплисти без Нього!
Дорогі Браття і сестри у Христі, Євангелії від Матея (Мт. 14, 14-22) ми читаємо розповідь про чудо помноження хлібів і риб. Без сумніву – це чудо викликає великий подив. Нагодувати стільки людей і ще й в такий спосіб?
Дорогі браття і сестри у Христі, в уривку Євангелії від Матея (Мт. 9, 27-35.) ми читаємо розповідь про зцілення двох незрячих, які йшли за Ісусом і просили зцілення.