Досвід віри учня
У темні часи, коли життя кидало мене, немов човен у бурхливому морі, я відчував, що ось-ось потону. Кожен день був боротьбою, а хвилі відчаю та безвиході здіймались над головою.
Я молився, благаючи про допомогу, і тоді пролунав Твій голос: “Не бійся”. Це слово мало стати моїм рятівним колом. Мені потрібно було тільки довіритись. Але, відчувши Твою підтримку, я піддався тому, що мене і погубило. Я подумав, що тепер можу все, і забажав, щоб Ти допоміг мені досягти те, що було вище моїх сил. Я хотів, щоб Ти здійснив моє бажання, хоч воно було егоїстичним і небезпечним. І Ти не відповів мені “ні”. Ти дозволив мені йти цим шляхом. Прочитати все »
Самонадійний виклик Спастителю – зроби те, що я тебе прошу!
Дорогі брати і сестри у Христі, у сьогоднішній історії з Євангелія від Матея (Мт 14, 22-34) ми пригадуємо розвиток подій після помноження хлібів і риб у пустинному місці. Тепер Ісус змушує учнів сісти в човен і вирушити на інший бік. Він не йде з ними відразу, залишається на самоті… Для Нього це було важливо — виконати те, задля чого прийшов у самітнє місце.
Учні, мабуть, під враженнями від великого чуда, насичені і втомлені, відпливають без Учителя. Відпливають у місце не тільки “пустинне”, але й небезпечне, бо не має тверді. Хоч вони були досвідченими рибалками, але море вночі, та ще й під час бурі, завжди приносить відчуття тривоги. Морська буря, ніч, страх… і раптом – Ісус, Який іде по воді і промовляє: «Будьте спокійні — це Я, не бійтеся!» Не боятися?
Прочитати все »
Кожна річ має своє призначення і режим “літачок”також
У храмі була тиша. Люди заходили перед Богослуженням і займали вільні місця. Увійшла одна старшого віку жінка, перехрестилась, поклонилась і дістала телефон, розблокувала його, щось швидко пролистала і почала дивитися… Це помітив хлопчик, у якого щойно батько забрав телефон. Він штурхнув тата ліктем і кивнув у бік бабусі, мовляв: «Дивись, вона ж у храмі користується телефоном. Ти казав, що не можна!».
Батько одразу все зрозумів і тихо, але достатньо голосно, щоб почула й бабуся, сказав синові: “От коли будеш такий, як вона, тоді й зможеш користуватися телефоном у храмі”. Хлопчина зітхнув… Прочитати все »
Про двох, котрі шукали за глядачами і про двох, які потребували один одного
Двоє молодих людей у публічному місці злились в поцілунку. Уста їхні були разом, але їхні погляди постійно блукали довкола, немов шукаючи сторонніх глядачів. Залишається нерозгаданим питання: це був поцілунок любові чи лише частина публічної театралізованої сцени «кохання»?
Бракувало ще простягнутої руки зі смартфоном для селфі, аби весь світ побачив… цю сцену. Та і сталось … Вона витягула телефон і за мить всесь світ став свідком цієї сцени. Потім вони “розʼєднались” і кожен поглянув на свій телефон … Прочитати все »
Дев’ятниця на Успіння Пресвятої Богородиці
Дев’ятниця на Успіння Пресвятої Богородиці
Роздуми для *Дев’ятниці* з 6 по 14 серпня
Вірні ще від найдавніших часів не мали труднощів із визнанням того, що Марія померла, як і Її Єдинородний Син. Але це не завадило їм вірити й визнавати, що Її святе тіло не зазнало тління в гробі, і що величний кивот Божого Слова не був перетворений на порох і попіл. Навпаки, просвічені Божою благодаттю та спонукані любов’ю до Тієї, що є Матір’ю Бога і нашою небесною Матір’ю, християни дедалі ясніше почитали дивовижну гармонію ласк, якими Провидіння Боже обдарувало Пресвяту Богородицю.
Запрошую вас долучитись до спільної молитви та роздумів впродовж цих 9 днів.
Читати далі: https://www.rozdum.org.ua/?page_id=8148
У Преображення Господнє ми запрошені здійснити паломництво надії
Дорогі брати і сестри у Христі, що преобразився на Таворі, сьогодні ми разом з Ісусом і трьома учнями — Петром, Яковом і Іваном — запрошені духовно залишити все і скерувати свої очі, свої стопи та своє серце до висот. Це не зійти на вершину, як мандрівник чи альпеність, щоб взяти її, відчути себе переможцем і вищим над усіма.
Бути в Божій присутності
Апостоли, як і ми, були втомлені. Вони йшли за Ісусом, слухали Його слова, бачили Його діла. І ось Ісус веде їх на гору, у тишу, далеко від усіх. Відводить від натовпу, щоденних справ, навіть від місійної діяльності. Запрошує їх в тиші серця пережити присутність Бога. Він це робив часто, залишаючи їх всіх, а тепер він запросив їх, як учитель, що хоче навчити своїх учнів.
І там, на вершині, сталося щось неймовірне: обличчя Ісуса засяяло, Його одяг став білим як світло. Апостоли побачили Ісуса таким, яким Він є – у славі, у світлі, у повноті Божої краси. Тут Петро не витримав і вигукнув: «Господи, добре нам тут бути!»
І це була емоція і глибоке відчуття душі чогось величного і неописанного. Ось – присутність Бога. Ось — любов, яка не зраджує, не минає, дає надію, що все можна перейти. Прочитати все »