Що найбільше спонукає людину до неправди?

Loading

Дорогі браття і сестри у Христі,  читаючи Євангеліє від Матея (Мт. 9, 27-35), дізнаємось про наступних два дивовижних випадки: про зцілення двох сліпих і про одного німого, що був біснуватий.
Ми вже кілька неділь згадуємо про зцілення різних людей і про те, як люди ставали свідками цих дивовижних подій.
І на жаль, як в попередніх історіях, так і тепер біля Ісуса були ті,  котрі не сприймали Його діл, не вірили Йому.
Людство, як і тоді,  так і тепер має вибір: жити з Богом, або жити без Бога, вірити Йому, або шукати якісь причини, щоб тримати Бога на відстані.
Ми можемо бути свідками справді великих чудес, але коли не будемо жити смиренно і в правді, тоді заблудження може бути дуже великим. Так сталось із фарисеями, які поступово відходили від правди і вдались до самого ганебного – це очорнення Спасителя.
Середовище правди – це середовище, де немає лукавства, де не потрібно щось приховувати, або змагатись за першість, вищість, важливість. Читати далі Що найбільше спонукає людину до неправди?

Tой, хто цінить сповідь і покаяння, то уміє радіти, коли комусь відпускаються гріхи. Це правда?

Loading

Дорогі браття і сестри у Христі, після історії в Гадаринському краю, коли люди попросили Ісуса відійти з їхніх околиць, ми дізнаємось, що Ісус спішив тепер туди, де мав спасти одного паралізованого чоловіка, що був у рабстві хвороби і у рабстві гріха. (Матея 9, 1-8.)

Вражає, що реакція тих, котрі стали свідками прощення гріхів і зцілення чоловіка, була дивною.
Замість радості і духовного піднесення, як ми дізнаємось, що люди задумували лихе в серцях їхніх і врешті наповнювались страхом.
“Чого лукаве думаєте в серцях ваших? ”
“Народ же, бачивши це, налякався ”

А Ісус казав: “Бадьорися, сину”
І що сталось після цих слів?
Мабуть цей чоловік з радів, але інші чомусь цієї радості не розділили…
Це так прикро, коли твоя радість не помножується, а навпаки викликає роздратування в серцях інших.

Можемо тільки уявити, що пережив цей чоловік , коли з однієї сторони був огорнений любов’ю Бога і радість наповнювала його серце, але з другої сторони відчував підозрілі погляди від свідків.

Господь знав їхні думки і побачив їхні серця.
Ми також можемо побачити по зовнішності як людина реагує. Так, можна побачити: чи розділяє радість чи ні. Можна і відчути це.
Здатність розділяти радість – це ознака праведності людини.
Бо перебуваючи у стані радості, легко підтримати радість іншого. Але, якщо серце людини лукаве, то звичайно воно буде схиляти до недобрих думок. Тому лихе серце просто не здатне приймати радість і помножувати її.
Треба спочатку  позбавитись злих думок і дозволити Богу наповнити серце своєю благодаттю.
Що і сталось із тим, розслабленим чоловіком. Йому найперше відпустились гріхи, а далі був дотик Божої любові у зціленні.
Як важливо, щоб ми жили в середовищі, де доброта тільки помножується, де злу не має місця.

Спробуймо пізнати в якому середовищі живемо.

Чи це є середовище взаємної радості?
Чи ми є здатні ділитися із радістю іншого? Читати далі Tой, хто цінить сповідь і покаяння, то уміє радіти, коли комусь відпускаються гріхи. Це правда?

Коли ти втрачаєш, то що відчуваєш: вдячність чи смуток?

Loading

дорогі браття і сестри у Христі, минулого разу ми звертали увагу на середовища віри.
І було до кожного з нас запитання, а в якому середовищі віри ми живемо?
Або, яке середовище ми творимо?
Це факт, що інші люди впливають на нас і ми також впливаємо на інших. Тому кожен, хто цінує своє життя, береже його, той має зробити добрий вибір, де він має жити, з ким він має жити, щоб не зробити собі шкоди.
Приклад сьогоднішньої історії про вигнання злих духів із двох чоловіків у гадаринському краю (Матея  8, 28 – 9, 1.) нам показує, що люди можуть піти на так званий “компроміс” із злом, зжитися. Читати далі Коли ти втрачаєш, то що відчуваєш: вдячність чи смуток?

Петро і Павло єдині на шляху свого покликання йти за Христом

Loading

Сьогодні вшановуючи апостолів ми згадуємо про наше покликання. Бо кожен має покликання від Бога, кожного Бог кличе до життя, але життя в єдності із іншими. Тому після нашого першого покликання до життя, ми маємо віднайти ще своє покликання, як жити із іншими?
Як кожен із нас неповторний, так і наша місія в житті є неповторною. Читати далі Петро і Павло єдині на шляху свого покликання йти за Христом

СЕРЕДОВИЩЕ ВІРИ чи НЕДОВІРИ?

Loading

Дорогі браття сестри у Христі, уривок Євангелії від Матея нам розповідає про те, як римський сотник просив Ісуса про оздоровлення свого слуги.
Ісус зцілив слугу, навіть не бачивши його. Все сталось на відстані, бо сотник показав велику віру, довіру до Христа. Сотник, визнаючи свою недостойність, пояснив, що він все життя життя прожив у середовищі великої довіри, послуху.

“Кажу цьому: – і він іде;
і тому: ходи – і він приходить;
і слузі моєму: зроби це – і він робить.”

Мабуть єдиний раз, коли слуга не послухав сотника, це було тоді, коли занедужав. Складається враження, що сотник прийшов до Христа, щоб відновилось гармонійне життя. Щось може змінити людина, але є те, що може змінити тільки Бог.
Це спонукає нас до роздумів над нашим церковним життям, над життям у наших сімʼях.
Вражає, що римський сотник мав велику віру, а пояснення цьому є те, що він жив в середовищі віри.
Тут важливо поставити самим собі питання, а в якому середовищі живемо ми?
Читати далі СЕРЕДОВИЩЕ ВІРИ чи НЕДОВІРИ?

допомога у пізнанні Бога та мудрості життя.