Вступні роздуми:
Дорогі браття і сестри у Христі, в Євангелії від Луки (Лк. 16, 19-31) ми читаємо притчу про життя, смерть і погребення двох людей. Їхні долі були різні за життя і різні після смерті.
Знаємо, що один з них на імʼя Лазар і знаємо, що він був бідний і жив надією, а імені іншого чоловіка не знаємо, відомо те, що був багатий і мав багато братів. Багатий мабуть пишався своєю долею життя і мабуть йому заздрили інші, але потім виявилось, що це була лише короткочасна мить, через таке життя він втратив щасливу вічність. (більше…)
Мир можемо досягнути у різний спосіб і з різними наслідками.
В історія людства ми можемо спостерігати, що після кожного непорозуміння, конфлікту чи війни завжди було бажання повернути втрачений мир, втрачений добробут і співжиття між людьми. Це є одним із основних доказів того, що мир – це природній стан людини, а війна – це проти природи, проти людськості.
Тому людина відчуває дискомфорт в часі війни і прагне миру, прагне того, що їй справедливо належиться.
Жити в мирі, жити в любові, жити у злагоді – це все те, що продовжує життя людини на цій землі, а війна, конфлікт, злоба веде до знищення людини.
Тому, коли ми чуємо про війну, ми відчуваємо абсурдну загрозу людству, яка може стати навіть катастрофою.
Людина має достатньо небезпек від різних зовнішніх загроз чи природних явищ, а тут людина стає загрозою іншій людині. І в цьому є весь абсурд. Абсурд від того, що ми знищуємо самих себе, коли знищуємо людство, знищуємо все те, що маємо оберігати, берегти і плекати. А що ми передамо іншим поколінням? (більше…)
Дорогі браття сестри у Христі, уривок Євангелії від Матея нам розповідає про те, як римський сотник просив Ісуса про оздоровлення свого слуги.
Ісус зцілив слугу, навіть не бачивши його. Все сталось на відстані, бо сотник показав велику віру, довіру до Христа. Сотник, визнаючи свою недостойність, пояснив, що він все життя життя прожив у середовищі великої довіри, послуху.
“Кажу цьому: – і він іде;
і тому: ходи – і він приходить;
і слузі моєму: зроби це – і він робить.”
Мабуть єдиний раз, коли слуга не послухав сотника, це було тоді, коли занедужав. Складається враження, що сотник прийшов до Христа, щоб відновилось гармонійне життя. Щось може змінити людина, але є те, що може змінити тільки Бог.
Це спонукає нас до роздумів над нашим церковним життям, над життям у наших сімʼях.
Вражає, що римський сотник мав велику віру, а пояснення цьому є те, що він жив в середовищі віри.
Тут важливо поставити самим собі питання, а в якому середовищі живемо ми?
(більше…)
Хто любить батька або матір більше, ніж мене, той мене недостойний. І хто любить сина або дочку більше, ніж мене, той мене недостойний.
(Євангеліє від Матея)
А чому? А насправді все просто…
Відкрита церква – це місце для всіх, також для тих, хто зробить тобі боляче
Відкрита Церква – це місце страждань, де ти, наслідуючи Христа, приймаєш тих, хто:
– тебе осудить за твої благі наміри,
– обуриться від твого ревного служіння,
– звинуватить тебе у всіх бідах,
– виявить тобі свій гнів на всіх і на все,
– зранить тебе словом, або косим поглядом,
– зведе інших своїм лукавством на твоїх очах,
– спокусить до гріха тебе та інших своєю поведінкою,
Прочитати все »
2 Неділя ВЕЛИКОГО Посту
– 5 Березень, 2023
Il cantiere dell’ospitalità e della casa
Майданчик Гостинності та Дому
Ключові слова: Відкритість, Домашня церква, безпека, спасіння,