Господь тебе питає: “Чи ти бажаєш …. ?” Яке свідчення ти даєш іншим?
Христос Воскрес! Дорогі браття і сестри ми продовжуємо звіщати Христове воскресіння і свідчити надію на життя вічне, яке нам дарує Господь. Це Торжество і це свідчення дало початок місійній діяльності апостолів, яку тепер ми успадкували. Тепер ми нагадуємо цьому світу про те, що Бог нам приготував на небесах вічні оселі. Ми віруючи у Сина Божого, який зійшов з небес воплотився, жив серед нас, вмер за нас і воскрес задля нас і нашого спасіння, ми стаємо спадкоємцями Царства Божого. Ось тому, кожного разу в Божественній Літургії ми проголошуємо між нами “Благословенне Царство Отця і Сина, і Святого Духа”.
Проголошуємо і творимо
Не вистачає лише сказати, але слово має воплотитися, статися видимим. І так , як кожен з нас залучений до цієї святої місії, ось кожен має відчути відповідальність за видимість цього Царства між нами. До храму приходять різні люди: хто з цікавості, хто з потреби, хто задля спільної молитви, хто задля сліжіння Богові, а хто задля бажання єдності перед Отцем небесним із своїми духовними братами-сестрами. І хоч ми приходимо до Бога, але ми також дивимось один на одного і в нас в голові виникають різні думки. Як би було добре, щоб наша поведінка і наше спілкування було би джерелом добрих думок для інших. Щоб, дивлячись на нас, інші славили Бога!
Які думки викликав розслаблений, що лежав при овечій купелі? Прочитати все »
Що знищує у нас надію, а що скріплює її?
Дорогі браття і сестри, Христос воскрес!
Воістину воскрес!
Ось так ми звіщаємо впродовж 40 днів цю Пасхальну радість, яка перемінила журбу і смуток апостолів, яка запрошує нас до виходу із грішної темряви безнадії до світла надії!
Ось так ми будемо пригадувати один одному, що Христос своїм воскресінням і перемогою над смертю нам дарував надію на вічне життя з Ним!
Ось так ми можемо свідчити не християнам Христа розпʼятого, що віддав Своє життя за нас грішних, але і воскреслого, що покликав нас до святості. Прочитати все »
На тебе можна покластися? Ти надійна людина? Чи думаєш лише про себе?
Син чоловічий не прийшов на те, щоб йому служили, лише щоб служити й віддати своє життя як викуп за багатьох.
Дорогі браття і сестри у Христі, у 5 неділю Великого посту ми згадуємо про те, як Ісус в черговий раз звіщає апостолам про страсні події в Єрусалимі (Мр. 10, 32-45.).
Це нагадує нам ті ситуації, коли ми відкриваємо дорогим нам людям щось дуже важливе і делікатне. Ми відкриваємо їм таємницю, щось дуже сокровенне і очікуємо просто підтримки, а можливо готуємо їх до майбутніх змін, щоб вони немов приготувались, приготувались до того, що вже не буде так, як раніше. Прочитати все »
Ми не всесильні! І що тоді?
А як проходить цей піст “Паломників в Надії” 2025 року?
ВСТУПНІ РОЗДУМИ:
Дорогі браття і сестри у Христі, у Євангелії від Марка (Мр. 9, 17-31.) ми читаємо зворушливу розповідь про невтомного батька, який посвятив все своє життя сину, котрий мав німого духа. Цей син від самого дитинства тримав у стресі свого батька, але це не стало причиною для того, щоб батьківська любов згасла. Батько не зрікся такого проблемного сина. Він невтомно вірив у звільнення сина.
І ось чутка про Ісуса цілителя дійшла до нього і він зробив це паломництво в надії на зцілення свого сина. Але на жаль Ісуса не було, Він в той час був на молитві на Таворській горі. Проте були учні. Чоловік попросив учнів, але їм не вдалось перемогти зло.
Коли Ісус повернувся, то батько вибіг на Йому зустріч і впав на коліна, виливаючи свій біль. Врешті син був зцілений, а батько – щасливий. Але ця ситуація залишила багато запитань в апостолів: Чому ми не змогли … ? Прочитати все »
Покаймось з відчаю, за те, що соромимося Христа й Його слів перед цим родом перелюбним та грішним
Дорогі браття і сестри у Христі, у третю неділю посту “Паломників в надії”, дивлячись на хресне древо запитаймо себе: які почуття наповнюють наше серце?
Якщо дивитися на хрест, як на місце страти, місце смерті Ісуса Христа – це нас може спонукати, щоб оплакувати, співчувати, а можливо навіть озлобитись на тих, хто зробив це страшне вбивство невинного. Але чи цього хоче наш Спаситель?
Якщо дивитися на хрест і аналізувати цей відважний вчинок сучасною ментальністю, то це стане причиною для дискусій, бо можна було знайти можливі якісь інші способи спасіння людства без жертв і без того, щоб зробити когось винним. Але чи цього хоче наш Спаситель?
Дехто з митців та артистів дивився на розп’яття і витворив дивовижні “хрести”, які стали прикрасою храмів, домівок інших місць. Але чи цього хоче наш Спаситель?
А ще дехто дивиться і нічого не бачить, не відчуває, якось байдуже, або звично… Скільки раз на день ми дивимось і не зауважуємо, торкаємось його і нічого не відчуваємо. Чи цього хотів, наш Спаситель, коли вмирав на хресті?
Прочитати все »
Хресна дорога із роздумами про надію: Христе, ти наша надія!
Хресна дорога із роздумами про надію
Хресна дорога – це не просто шлях страждань невинно засудженого до смерті на хресті, це шлях, який був пройдений Божим Сином добровільно, в цілковитій надії на Отця та з довірою до Нього.
Коли Ісус запрошує нас піти за Ним, то хоче, щоб ми у кожній ситуації нашого життя памʼятали про надію, яка не посоромить, надію, що є даром від Нього.
“Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені, і я облегшу вас. Візьміть ярмо моє на себе й навчіться від мене, бо я лагідний і сумирний серцем, тож знайдете полегшу душам вашим. Ярмо бо моє любе й тягар мій легкий.” (Євангеліє вiд Матея 11:28-29)
Зараз пройдемо цей шлях разом, роздумуючи про надію, яку дає нам Христос, про спокуси й небезпеки впасти у відчай, а також про те, як Господь нас запрошує за Його прикладом перенести труднощі життя.
1. Ісус приймає смертний вирок
Прослава: Слава Тобі, Христе Боже, надіє наша, слава Тобі.
Перед Понтієм Пилатом, перед царем Іродом, перед натовпом у час несправедливих звинувачень Ісус зберігає мир у своєму серці і приймає невідворотній вирок.
Роздуми: Коли стаєш жертвою несправедливості, осуду й зради, тоді стаєш вразливим перед силами зла, які спокушають впасти в розпач, щоб потім у цій безвиході погубити твоє життя. Так сталося з Юдою: він скоїв поганий вчинок, і хоч потім розкаявся, його охопили думки про тих, хто його зрадив, покинув, використавши його у злому задумі. Грішник закрився в собі і з’їдав себе своїм же осудом, погубивши своє життя в безнадії.
Натомість приклад Христа, несправедливо засудженого, але при цьому спокійного й терпеливого показує, що можна витримати будь-який осуд і наклепи, навіть, зраду, якщо цілковито довіряєш Отцеві, який тебе ніколи не залишить, подасть тобі утіху й дасть сили усе перенести усякі напади зла. Любов Божа – це велика життєдайна сила!
Молитва: Господи Ісусе, Ти прийняв смертний засуд без нарікання й без злоби, з миром у серці й довірою до Отця. Допоможи й нам, коли ми стаємо жертвами несправедливості, осуду й зради, не падати в розпач, а довіритись Тобі й відчути Твою присутність. Амінь.
Ісусе, довіряю Тобі,
Ісусе, укріпи мене в надії.
читати далі