Пресвята родина запрошує нас зберегти благословення у час випробувань
Дорогі браття і сестри у Христі, сьогоднішнє Євангеліє (Мт. 2, 13–23) ставить нас перед парадоксом. Ми бачимо Пресвяту Родину у момент їхнього найбільшого благословення – Бог став людиною і замешкав серед них. Здавалося б, час сповнення обіцянок має бути часом спокою та торжества, але життя Йосифа і Марії виявилось не таким простим і безпечним, тай торжество тривало недовго. Так виходить, що бути “благословенними” для них не означало уникнути земні тривоги, небезпеки чи раптові переміни.
Цей короткий уривок Євангелії показує, що з Божою волею погодились не всі, не всі сказали з Марією і Йосипом: “Нехай буде воля Твоя!” Цар Ірод, ведений злом та власними амбіціями, забажав змінити Божий план спасіння через жорстокість і смерть. Це постійна боротьба: людина, яка хоче, щоб “було добре тільки їй”, стає на шлях руйнування. І Бог, Котрий хоче спасіння для всіх, і Він здатен вивести добро навіть із найнапруженіших обставин, в яких знаходяться люди, які Йому довіряють. Прочитати все »
Ісус запрошує дати надію далеким і чужим, щоб ми стали ближніми один для одного.
Дорогі браття і сестри у Христі, у євангельській історії зустрічі законовчителя і Учителя з Назарету (Лк. 10, 25-37.) ми чуємо як Ісус запрошує його до діла милосердя: “Іди і роби ти так само”.
Виявляється не вистачає цікавитись і задавати запитання та отримувати теоретичні відповіді. Боже слово спонукає нас до діяльності. Бо саме наші дії, наші історії творять наше життя і дають життя вічне.
Законник, який запитує Ісуса: “Хто мій ближній?”, насправді намагався виправдати себе, поставити якісь межі в любові, визначити коло тих, на кого він повинен витрачати свій час і з ким він має жити. Ісус відповідає історією, яка виходить за межі традицій і звичаїв того часу. Таким чином Ісус запрошує бути ближнім – і це не просто відповідь на питання (хто є ближній?), а це є запрошення до дії – стати ним, стати ближнім! Прочитати все »
Ісус повертає надію і життя тим, хто Його слухає
Дорогі браття і сестри у Христі, завдяки євангельському уривку від Луки (Лк. 7, 11-16) ми стаємо свідками зустрічі Життя зі Смертю, Надії з Відчаєм.
Коли відбувається похорон, ми говоримо: “проводжаємо людину в останню путь”. Цeй вислів “остання путь” наповнений сумом, бо ми відчуваємо, що людина завершує свою земську подорож і ми супроводжуємо її в останнє. Ця розлука є справжньою. Пережити таку втрату – це боляче, особливо для матері вдови, яка втрачає єдиного сина. Залишитись самою – це є найглибший душевний біль.
Звичайно, що нам важко змиритися з такою розлукою, що сталась з причини смерть. Ми всі відчуваємо, що покликані бути разом, а не розлучатись, покликані до життя, а не до смерті.
Прочитати все »
Як ми хочемо прожити життя в клопотах чи в довірі та пізнанні Божої любові?
Тема: Як ми хочемо прожити життя в клопотах чи в довірі та пізнанні Божої любові?
ВСТУПНІ РОЗДУМИ:
Дорогі браття і сестри у Христі, у Євангелії від Матея (Мт. 6. 22-33.) ми читаємо уривок із Нагірної проповіді Ісуса. Правдоподібно ці перші слова Євангелії (Благої вісті) Учитель з Назарету голосив в інших містах та селах тоді, коли їх відвідував із учнями. Тепер ми чуємо ці слова у нашому храмі, у нашій спільноті.
Люди приходили до Христа і слухали ці слова, це було справжнє слово надії. Хтось знаходив відповіді на свої запитання, а для когось – це був поштовх поставити свої нові запитання. Відчувається, що Наука Христа була дуже простою і на прикладах взятих із сотвореного світу, звичайного життя.
Це не були чергові правила, закони, заповіді: що робити, щоб привернути доброту Бога! А це були радше дороговкази як жити з Богом і як жити між собою, щоб було видно між нами Царство Боже, щоб ми дійсно відчувати себе Божим народом, а не поганами. Прочитати все »
Чи в нашій спільноті можуть виявитись діла Божі?
*ВСТУПНІ РОЗДУМИ:*
Дорогі Браття і сестри у Христі, у Євангелії від Івана (Йо. 9, 1-38.) ми читаємо про перебування Ісуса та його учнів в Єрусалимі. Вони вийшли з храму і побачили одного сліпого жебрака, який по-особливому привернув їхню увагу, бо був сліпий від народження.
Зустрічаючи різні ситуації, у кожного з нас виникають якісь думки, припущення, а інколи просте бажання знати: чому так, а не інакше, і врешті чому так сталось? І ми шукаємо пояснення, шукаємо причини, шукаємо винуватців.
Апостоли не тільки мали думки, але мали сміливість озвучити їх і запитати в того, кому довіряли. Важливо підкреслити, що вони мали в кого запитати – це був їхній Учитель. Ми також маємо можливість запитати в Ісуса, якщо почуваємось Його учнями. Ми також можемо отримати відповідь, навіть, якщо вона буде не такою, яку ми очікували. Прочитати все »
Пасха – це Торжество Воскресіння Христа, що дає надію чи це просто така традиція?
Дорогі Браття і сестри у Христі, у Євангелії від Івана (Йо. 20, 19-31.) ми згадуємо про радісну подію воскресіння Ісуса, який прийшов до своїх учнів і дарував їм мир: “прийшов Ісус, став посередині й каже їм: “Мир вам!”” Доречі, це було не тільки привітання за звичаєм, це було справжнім даруванням миру тим, хто зі страху перед смертю закрились у домі.
Події переслідування, хресної дороги та смерті Ісуса дуже сильно вплинули на життя апостолів. Вони закрились від усіх у своєму страсі і переживали, щоб зберегти своє життя. Хоча раніше всі хотіли віддати своє життя за Ісуса. На жаль страх став сильнішим за їхні емоційні обіцянки. Тепер вони закриті, залякані і збентежені. Прочитати все »