Дорогі браття і сестри у Христі, читаючи Євангеліє від Матея (Мт. 9, 27-35), дізнаємось про наступних два дивовижних випадки: про зцілення двох сліпих і про одного німого, що був біснуватий.
Ми вже кілька неділь згадуємо про зцілення різних людей і про те, як люди ставали свідками цих дивовижних подій.
І на жаль, як в попередніх історіях, так і тепер біля Ісуса були ті, котрі не сприймали Його діл, не вірили Йому.
Людство, як і тоді, так і тепер має вибір: жити з Богом, або жити без Бога, вірити Йому, або шукати якісь причини, щоб тримати Бога на відстані.
Ми можемо бути свідками справді великих чудес, але коли не будемо жити смиренно і в правді, тоді заблудження може бути дуже великим. Так сталось із фарисеями, які поступово відходили від правди і вдались до самого ганебного – це очорнення Спасителя.
Середовище правди – це середовище, де немає лукавства, де не потрібно щось приховувати, або змагатись за першість, вищість, важливість. (більше…)
Дорогі браття і сестри у Христі, після історії в Гадаринському краю, коли люди попросили Ісуса відійти з їхніх околиць, ми дізнаємось, що Ісус спішив тепер туди, де мав спасти одного паралізованого чоловіка, що був у рабстві хвороби і у рабстві гріха. (Матея 9, 1-8.)
Вражає, що реакція тих, котрі стали свідками прощення гріхів і зцілення чоловіка, була дивною.
Замість радості і духовного піднесення, як ми дізнаємось, що люди задумували лихе в серцях їхніх і врешті наповнювались страхом.
“Чого лукаве думаєте в серцях ваших? ”
“Народ же, бачивши це, налякався ”
А Ісус казав: “Бадьорися, сину”
І що сталось після цих слів?
Мабуть цей чоловік з радів, але інші чомусь цієї радості не розділили…
Це так прикро, коли твоя радість не помножується, а навпаки викликає роздратування в серцях інших.
Можемо тільки уявити, що пережив цей чоловік , коли з однієї сторони був огорнений любов’ю Бога і радість наповнювала його серце, але з другої сторони відчував підозрілі погляди від свідків.
Господь знав їхні думки і побачив їхні серця.
Ми також можемо побачити по зовнішності як людина реагує. Так, можна побачити: чи розділяє радість чи ні. Можна і відчути це.
Здатність розділяти радість – це ознака праведності людини.
Бо перебуваючи у стані радості, легко підтримати радість іншого. Але, якщо серце людини лукаве, то звичайно воно буде схиляти до недобрих думок. Тому лихе серце просто не здатне приймати радість і помножувати її.
Треба спочатку позбавитись злих думок і дозволити Богу наповнити серце своєю благодаттю.
Що і сталось із тим, розслабленим чоловіком. Йому найперше відпустились гріхи, а далі був дотик Божої любові у зціленні.
Як важливо, щоб ми жили в середовищі, де доброта тільки помножується, де злу не має місця.
Спробуймо пізнати в якому середовищі живемо.
Чи це є середовище взаємної радості?
Чи ми є здатні ділитися із радістю іншого? (більше…)
дорогі браття і сестри у Христі, минулого разу ми звертали увагу на середовища віри.
І було до кожного з нас запитання, а в якому середовищі віри ми живемо?
Або, яке середовище ми творимо?
Це факт, що інші люди впливають на нас і ми також впливаємо на інших. Тому кожен, хто цінує своє життя, береже його, той має зробити добрий вибір, де він має жити, з ким він має жити, щоб не зробити собі шкоди.
Приклад сьогоднішньої історії про вигнання злих духів із двох чоловіків у гадаринському краю (Матея 8, 28 – 9, 1.) нам показує, що люди можуть піти на так званий “компроміс” із злом, зжитися. (більше…)
Сьогодні вшановуючи апостолів ми згадуємо про наше покликання. Бо кожен має покликання від Бога, кожного Бог кличе до життя, але життя в єдності із іншими. Тому після нашого першого покликання до життя, ми маємо віднайти ще своє покликання, як жити із іншими?
Як кожен із нас неповторний, так і наша місія в житті є неповторною. (більше…)
Якщо життя в хаосі, тоді порядку нема. Якщо є порядок, тоді має бути послідовність. Послідовність – це початок і те, що має бути наступним, похідним.
Для нас, віруючих в Бога людей, початком всього є Бог, для поган початком може бути все видиме і видумане, окрім правдивого Бога.
Саме початок, основа нас різнить між собою, показує відмінність між віруючими в Бога і безбожниками.
Ми можемо робити одні і ті ж самі речі, але основа є інша.
Як це визначити?
Все дуже просто: потрібно дати самому запитання.
Наприклад: Чому я це роблю? Яка причина? Хто мене надихає до цього?
Якщо відповіддю є Бог, тоді початком є Бог, якщо є інша відповідь, тоді виникає наступне питання для нас, а де тоді є Бог? (більше…)
Дорогі браття і сестри у Христі, минулого разу ми почули слова Христа про те, хто може бути достойним Його.
Це були слова роз’яснення своїм учням, які мали вирушити на місію. Бо правдоподібно мав настати момент, коли учні зустріли би різні випробування.
Одне із найперших випробувань це: нести Царство Боже чи нести своє царство?
Тому, як може бути достойний Ісуса той, котрий проповідує себе замість того, щоб проповідувати Ісуса?
Як може бути достойним Бога той, який хоче, щоб була його воля, а не Божа?
Як може бути достойним Христа той, хто не йде за Ним?
Тому важливо пригадати з чого все починається. (більше…)