Світло тіла – око. Як, отже, твоє око здорове, все твоє тіло твоє буде у світлі. А коли твоє око лихе, все твоє  тіло буде у темряві. Коли ж те світло, що у тобі, темрява, то темрява – якою ж великою буде! Ісус.
У нашому житті ми можемо легко зауважити дві умовних частини людей: ті, що життя сприймають як радість та мають бажання жити і ті, про яких ми можемо зробити висновок, що життя для них є мукою і тягарем. Цю оцінку робимо, спостерігаючи за їхньою поведінкою чи просто без особливих намагань людина сама про себе справляє таке враження своїм життям: словами, які вживає, зацікавленнями, поглядами і окремими випадками. Більше того, ми самі можемо зауважити за собою у який бік схиляємось більше.
Але передовсім вражає той факт, що попри все, нас подивляють такі люди, які не зважаючи ні на що, далі продовжують свій шлях життя,  нас особливо вражають ті, про яких можемо сказати: вони щасливі. Їхній спокій, життєрадісність, снага жити, часто просто дивує. Виникає питання: Чому так є? Адже так важко, труднощі, проблеми, а ці люди у більшості випадків почувають себе добре, хоча деколи, як вони кажуть, теж бувають кризи. І все ж таки, чому так є? Гадаю це питання вартує нашої уваги і більше того – вартує, щоб ми також стали такими – щасливими.
Спочатку зосередьмо свою увагу на тому факті, що людина зразу не народжується такою, якою вона є, а має свій шлях розвитку, якщо хочете, шлях встановлення. Протягом цілого свого життя, ми вбираємо у себе багато чого, що формує наші думки, погляди – так звану ментальність, залишаючи певні враження. Це все поступово впливає на наш спосіб бачення реальності світу. Таким чином сформувалися культури світу, які у більшості мають свої особливі погляди, що деколи досить різко протилежні нашим особистим баченням світу. Але повернемось до самої людини до того, що стає вагомим у її поведінці.
Поведінка людини – це зовнішній вираз внутрішнього, і тому по зовнішніх вчинках (жести, форма тіла, вираз обличчя,…) ми можемо відчитувати, що людина до нас говорить. Деколи відчуваємо, що інколи дуже важко висловитись словесним способом мовлення, тобто говорити, і ми шукаємо різні можливості якби то дати зрозуміти у якийсь інший спосіб. Такі виразні речі як сум чи радість, усміх чи гнів, розпука чи надія не є так важко побачити і відрізнити. Тобто, якщо побачимо людину, яка не є в доброму настрої, то не важко здогадатися, що щось не так в неї, щось її турбує, приносить їй незручності.
Це “щось” воно не з’являється просто так із середини, але спонукується із зовні. Точніше – це зовнішній стимул подіяв на людину і вона дала відповідь, на яку була здатна. До прикладу візьмемо простий випадок: одного сонячного прекрасного дня, радісно прогулюючись парком, нам хтось приємно усміхнувся, звичайно, що ми йому у відповідь так само посміхнемось, але чи буде така ж реакція, коли нам хтось кілька хвилин перед тим зробив якусь прикрість та ще й посміхаючись? Думаю, що буде іншою як у першому випадку. Отож, бачимо, що стимул є той самий (усміх), але відповідь – різна, власне така, на яку ми були здатні у той час.Тепер запрошую зупинитися над висловом: зробив те, на що був здатний. Попередньо ми підійшли до того, що наша реакція на будь-який факт багато залежить від нас. Також багато від нас залежить і формування нашої особистості, нашого досвіду, а з ним і способу думання. А зараз усвідомимо собі те, що так як ми реагуємо на певні ситуації життя, таким є наш внутрішній світ, який сформували ми через те, що ввібрали в себе. Тут слушно пригадати слова Христа:
Світло тіло – око. Як, отже, твоє око здорове, все твоє тіло буде у світлі. А коли твоє око лихе, все твоє  тіло буде у темряві. Коли ж те світло, що у тобі, темрява, то темрява – якою ж великою буде!
Гадаю тепер зрозуміло чому одне й те саме, одну реальність, що є для людини стимулом до роздуму, одні бачать у доброму світлі, а інші у недоброму. Тому відповідь на стимул можемо бачити у їхній зовнішній поведінці.
Але що значить бачити у доброму світлі, щоб у нас було добре (позитивне) бачення світу, життя? Це означає бачити лише щось доброго і тільки доброго, а негативного уникати? Взагалі не мати жодного контакту із чимось негативним?
Мабуть, це не так. Уникнення реальності – це означає уникнення правди і обмеження бачення світу. Також говорити про річ, що вона є добра, коли так не є, це також не правда. Слід бути правдивими, але водночас із позитивним баченням на реальність, якою би вона не була. Про це зараз піде мова.
Перше, що потрібно взяти до увагу – це не є так просто, до цього потрібно дійти і то досить зі значними труднощами. Повірте, змінити спосіб думання до якого вже звиклося не є така вже легка справа, але можливо. А почати можна з того, що деякі випадки у нашому житті потрібно почати передумувати у кращий і кращий спосіб, все ж таки знайти серед того всього поганого, хоча би щось доброго і з кожним разом це збільшувати. Незабаром побачите скільки є інших способів вирішення тієї чи іншої справи. Таким чином, до нашого внутрішнього світу(думок, ідей, переконань) будуть потрапляти тапер у більшості добрі речі. З часом можете зауважувати, що у мові з’явились такі слова, як: співчуття, вирозуміння, прощення, любов, надія, сподівання, прийняття,… ці слова замінять те, що нищило нас через осуд, ненависть, поспішність у однотипних висновках, розчарування, помсту…  Можемо сказати, що це гарна теорія, але у практиці життя воно є по іншому, та все ж таки це є можливим і Христос у цьому є явним прикладом, що заохочує нас слідувати за ним. Хтось скаже, що Він – Бог і немає нічого дивного, що Йому це вдалось, але Його слідами пішло тисячі святих і показали власним життям, що все ж таки це є можливо. Тепер слово за нами. Не вимагається відразу блискучих результатів, котрі незабаром прийдуть і самі, але найперше почати бачити, слухати, сприймати у доброму світлі – це означає, почати наслідувати Того, котрий сказав: “Як, отже, твоє око здорове, все твоє тіло  буде у світлі” і  “по плодах впізнають, що ви мої учні”.