Останній шлях Христа спонукав апостолів до багатьох запитань, та й не тільки їх, а також тих, хто засудив, а ще воїнів і тих, хто просто став учасником несправедливого дійства.
По-сьогодні ми дивимось на хресне розпяття і у нас виникають різні запитання.
Але дехто вважає, що Хрест – це і є відповідь!
Але яке ж тоді було запитання?
Запрошую вирушити у цю хресну дорогу і мати мужність пригадати свої запитання.
Не обов’язково запитуватись, щоб отримати відповіді, але обов’язково не приховувати свої правдиві запитання.
1. Несправедливий засуд над Христом, а чому так сталось?
Ісуса несправедливо звинувачують та несправедливо засуджують. Це був показовий приклад сили неправди супроти Істини!
Все відбулось з великою поспішністю. І на запитання: “Яке зло вчинив Він?” Ніхто не дав відповіді, правдивої відповіді. Може не почули запитання? Так і є: коли ти маєш готову відповідь, тоді запитання не чуєш.
А як є в нашому житті?
Коли ми маємо якесь невдоволення, то нам легко засудити нашого ближнього і навіть самого Бога! У той час нашого гніву ми не чуємо жодних запитань: “Що злого вчинив?”
Ісусе, прости нам за поспішність наших висновків, які часто є виявом нашого засліплення.
2. Ісус бере на себе хрест, а чому не протестував?
Ісус взяв хрест. Взяв наш хрест. Взяв на свої плечі і поніс його. Всі знали, що це несправедливо, але всі мовчали. А Він не бунтував і не противився. Звичної сцени, коли хтось захищає себе і намагається уникнути несправедливого терпіння не було. Чому?
“Так, чому Він не робив, як інші?” – Мабуть так запитували у глибині своєї душі ті, хто все це бачив.
Мабуть саме це спонукало багатьох вирушити іти з Ісусом.
У нашому житті ми також зустрічаємо людей, котрі своєю поведінкою викликають у нас спочатку подив, а потім запитання: чому? Саме це запитання спонукає нас до пошуку відповіді, яка може змінити наше життя.
Ісусе, прости нам за те, що не завжди наслідуємо тебе у смиренності, щоб своєю праведною поведінкою спонукати грішників до подиву і пізнання жертвенної любові.
3. Ісус падає під хрестом, а чому Він впав?
А ви знаєте, чому Ісус впав перший раз під хрестом? Може Він був неуважний або хтось Його штовхнув, а може Він це спеціально зробив? Мабуть сучасні пліткарі багато би ставили питань і на цьому розвивали свої здогади і будували свої теорії.
Ніхто , як тоді, так і тепер не запитався, а за що карають? Який гріх він вчинив?
У сучасному світі ми все більше шукаємо якоїсь новизни, сенсації і мало часу залишається, щоб подумати над причиною, пригадати те, що було. Є питання, які задовольняють нашу цікавість, а є питання, які можуть нас зупинити перед великою помилкою.
Ісусе, прости нам, що в час трудностей ми не завжди звертаємо увагу на те, що може нас зупинити перед неправедним вчинком
4. Ісус зустрічає свою Матір
Присутність Марії на цій хресні дорозі, мабуть, нівкого не викликала ніякого запитання. Тут все ясно. Він є син, вона є мати. Марія – це відповідь!
У своєму житті Вона мала запитання, але у Ній було і багато відповідей. Вона вміє слухати і приймати все, що походить від Істини. Тому на хресній дорозі її можна бачити лише як відповідь: я тут з Тобою.
А хіба могло бути по-іншому?
Раніше Ангел сказав: “Радуйся, Господь з тобою”, тепер Марія своєю присутністю каже синові: “бадьорися, я з Тобою!” Він відчув це і продовжив свій хресний шлях.
Ісусе, прости нам наші сумніви в час падінь, що не завжди звертаємо увагу на те, що ми не самі, що поруч нас є завжди небесна Мати, яка каже: “бадьорися, я з тобою!”
5. Симона з Киринеї змушують нести хрест Ісуса, а чому його?
Ісус продовжував свій шлях, але дорога була далекою. Тому воїни вирішили змусити Киринея нести хрест. Ось вже другий невинний, який несправедливо страждає. Мабуть тоді Кириней, мав багато запитань: “За що це мені? Чому я? Чому не інші?” І всі ці запитання бути лише виявом невдоволення.
Прийшов час, коли цей чоловік, не отримавши відповідь, подякував, що це був саме він удостоєний стати співучасником великого спасительного страждання!
Віруючі люди вірять в Боже провидіння, що Бог дасть відповідь на наші невдоволення і з часом пролунає наша подячна молитва!
Тільки той, хто прийме несправедливий виклик і довіриться до кінця Богу, на тому виявляться діла Божі і Бог прославились у ньому.
Ісусе, прости нам за наші нарікання і дай нам мужність довіритись Тобі, щоб у кожному ділі прославилась Твоя Любов.
6. Вероніка зустрічає Ісуса і обтирає йому обличчя, а що зробили інші?
Спочатку було багато людей. Але мабуть після несправедливого примусу нести хрест, дехто відійшов назад, боячись, щоб ще і його не примусили. А Вероніка вийшла вперед і подала хустину. Це була мужність чи це було співчуття? Мабуть одне і друге.
Адже милосердя притаманне мужнім і небайдужим. Милосердні не мають страху запитати самих себе: “Що я можу зробити доброго? Чим я можу послужити?”
Милосердні не шукають виправдань, а шукають відповіді на запитання: “Як діяти? Як виявити любов?”
Ісусе, прости нам нашу слабкість ховатись за плечима інших, але дай нам мужність бути співчутливими і виявляти жести любові.
7. Ісус вдруге падає, а що далі?
Друге падіння – це вже не сенсація. Інтересу вже нема такого, як було у перших раз. Радше цікавить: “А що буде далі? Витримає Він? Зможе дійти? Чи часом не вмре передчасно? Чи не зруйнує всі плани?”
Коли несправедливість набирає розмаху, багато переживають за майбутнє, за свої плани. Такі запитання змішані із переживаннями нас ще більше віддаляють від Істини, і ми вже не чуємо голосу совісті, яка ставить правдиві запитань життя: “Що ж зараз ти робиш? За що страждає невинний?”
Коли настають труднощі, падіння, зупинка, то це може бути час на запитання! Але нехай ці запитання будуть справедливими, а не виявом переживання про небажаний результат.
Ісусе, прости нам за наші страхи і переживання, дай нам ласку не боятись ставити запитання, щоб утвердитись у Істині і віддалити всякі страхи, сумніви і переживання.
8. Ісус зустрічає жінок, а чому саме зараз?
Як знаємо, це не була перша зустріч на хресній дорозі, але це була остання. Група жінок об’єдналась у плачі перед самою Голгофою і вирішили зустріти Христа. Чому? Де вони були раніше? Чому не згадано про них на зустрічі із Марією, Симоном, Веронікою?
Ісус не приймає такий плач. Ісус знає, що це означає плакати правдиво. Він особисто пережив втрату Лазаря, пережив розпач сестри Лазаря Марії. Ісус знає правдивий плач.
Ці жінки немов плакали над ним, але насправді треба було плакати над собою і своїми дітьми, плакати і каятись.
Але що це за плач за свої гріхи і яке покаяння, якщо немає запитань? Натомість є цікавість до життя когось іншого?
Ісусе, прости нам надмірну цікавість до проблем інших, а натомість дай нам глибоке пізнання своїх гріхів, яке ми можемо робити через іспит сумління.
9. Ісус падає вже втретє під тягарем хреста, а що нам до цього?
Це було вже третє падіння. Події, що повторюються, не мають у сучасному суспільстві великого інтересу. Хіба що чуємо: “Ну скільки можна? Він падає і падає.”
Ось так легко можемо висловитись про тих, хто падає знесилений у спокусах, поганих звичках, невдачах на роботі і в особистому житті. Когось це так дратує, що викрикує подібні запитання, які більше нагадують звинувачення, ніж бажання отримати відповідь.
А ми скільки наслухались у час наших падінь? А можливо ми самі замість підтримки, ще більше завдали болю своїми подібними звинуваченнями?
Ісусе, прости нам за нашу нетерпимість і дай нам ласку, замість того, щоб обурюватись, пізнавати Божу волю у конкретній ситуації із конкретною людиною.
10. Знімають одяг з Ісуса, а навіщо?
Коли знімали одяг з Ісуса, кожен думав про себе. Навіть в цьому малому кожен хотів мати якусь особисту вигоду. У той час, коли Ісуса готували до страти, було дуже важливе питання: “Кому дістанеться одяг?” Вояки запитувались: “А що мені буде від його смерті?”
Нам дуже боляче це згадувати, бо в порівнянні до того, що діялось на Голгофі, такі і подібні питання є дійсно незрозумілі, недоречні.
А хіба егоїстичні питання є зрозумілі?
Егоїзм знищує людяність у людині. Егоїстичні питання людину ізолюють від любові. А без любові настає смерть. Ти пожадаєш, постійно думаєш, як це мати, витрачаєш свої сили на це, а потім не маєш в цьому радості. Тоді тебе починає переслідувати лише одне запитання: “І для чого це мені все?”
Ісусе, прости нам нашу захланність і егоїстичні бажання, дай нам ласку пізнати, що воістину є цінністю в нашому житті! Не дозволь проміняти спасіння за якусь матеріальну річ.
11. Ісуса прибивають до хреста, а як саме?
Ви знаєте скількома цвяхами прибили Ісуса до хреста?
Дехто зображує 4, а дехто лише 3. А ще дехто взагалі каже, що це не був хрест.
На ці та інші деталі хтось настирливо звертає нашу увагу і хоче на цьому розвинути якусь полеміку. Складає якість казкові історії, легенди, а інколи докази правдивості віри. А для чого це все? Яка ціль всіх цих полемік? Як допоможуть нам пошуки цих відповідей у спасінні?
А чи не є для того, щоб нас між собою поділити? І другорядним витіснити основне? А що є основним у нашій християнській вірі?
Ісусе, прости нам за те, що ми стали учасниками різних роздорів і просимо Тебе, щоб у головному прагнули єдності, у другорядному – свободу, у всьому — любов.
12. Ісус вмирає на хресті, а чому вмирає невинний?
Сонце серед ясного дня затьмарилося. Землетрус сколихнув землю. Завіса в храмі роздерлась зверху аж до низу. Ісус умер.
Ще стало багато чого незвичайного, що не могло нікого залишити байдужим. Навіть римський сотник і той стояв перед хрестом і подивляв. В той час, коли втікали хто куди, він далі стояв і далі дивився, а потім сказав: “Це справді був Син Божий!” Це нагадує відповідь.
Він поганин, ворог народу, виголосив істину!
Свої звинуватили Ісуса, обезчестили і стратили, а чужинець виправдав і відновив справедливість! Чому?
Бо він був відкритий до істини, бо він був відкритий до запитань, навіть, якщо хтось вже раніше дав якусь відповідь. Але до кожної відповіді, можна дати запитання, щоб переконатись у правдивості цієї відповіді.
Ісусе, прости нам за нашу закритість перед знаками, які даєш нам, і дай нам ласку пізнати та прийняти Істину, якою є Ти!
13. Ісуса знімають з хреста, а хто це зробив?
Коли Ісус віддав духа, залишилось лише знищене тіло на хресті.
Хтось чекав якогось чуда, але його не сталось.
Хтось надіявся, що Він зійде з хреста, але він залишився висіти.
Хтось вірив, що прийде Ілля рятувати, але все сталось, як із іншими. Він просто помер, як звичайна людина.
Майже всі повернулись додому і кожен мабуть по-різному переживав цю подію.
Але все ж залишились ті, хто не зміг просто так піти. Це був Йосиф і Никодим. Вони були поважними людьми. Багато знали. Вважались авторитетними вчителями. Але вони мали багато запитань і вони шукали відповіді. Вони знали, що важливі запитання потребують відповідного часу на відповідь.
Не все відразу ми можемо сприйняти, не все відразу зрозуміти. Потрібен час. Час, щоб ми дозріли до відповіді, щоб були здатні її прийняти.
Що допоможе нам у зрілості?
Це не втікати, а приймати все, щоб Бог дає. Це у кожній справі розпізнати, чим можеш бути корисним. І робити все, що відкриє твою неповторність та оригінальність за задумом Творця.
У той час Йосиф і Никодим отримали відповідь і віддали останню пошану таємному Учителю.
Мені влий серце спокій, Господи мій.
Бо ти спасіння моє.
Так в тобі знайде мир вся душа моя
І заспокоїться.
14. Ісуса кладуть до гробу, і це вже кінець?
Ісуса поклали до гробу. Це не був гріб приготовлнеий для нього. Він не приготував собі жодного місця погребення, хоч знав, що буде вмирати. Бо Він готувався не до погребення, а до воскресіння! Він знав, що буде продовження.
У кожному запитанні є очікування. Зауважмо, що ми даємо питання, щоб підтримати розмову, а інколи, щоб перевести на іншу тему, але завжди це очікування відповіді, завжди є відкритість до наступного!
Не випадково ангел приготував запитання жінкам мироносицям і відразу відповідь на наступне запитання: “Ви шукаєте померлого? Його немає тут!”
Це для і нас є запрошенням шукати живого Христа!
Христа, що запитується: чи любиш мене ?
Христа, що запитується: чи віруєш мені?
Христа, що шукає тебе і кличе: де ти є?
Які запитання щодо твого життя ставить тобі Бог?!
Саме тобі і зараз, і саме в цих обставинах життя?
Видрукувати