Дорогі браття браття і сестри, історія про багача і жебрака Лазаря запрошує нас звернути увагу на відстань, що можемо мати між заможними і потребуючими.
Вражає, що ця відстань вимірюється таким словом як «співчуття». Саме воно стає дієвим, коли погляди зустрічаються.
Не треба мати страху подивитися в очі іншого, того, хто може різнитися від тебе, твого становища, твого стилю життя. Читати далі Поглянути, щоб зустрітись. Зустрітись, щоб спасти один одного…
Дорогі браття і сестри у Христі, уривок (Луки 6, 31-36.), який починається словами: «Як бажаєте, щоб вам чинили люди, чиніть їм і ви так само!» є частиною Нагірної проповіді Ісуса, яка починалась словами про Блаженство: «Блаженні ви…»
На цій горі стояли всі: Учитель та учні. І мабуть, тоді вони вперше почули, що вони є щасливі, блаженні! Навіть тоді, коли цілий світ кричав: які ви нещасні! Але Ісус, дивлячись на них: говорив їм про блаженство, в яке вони увійшли! Це блаженство приходить є не від того, що ти маєш, але від того, що ти відчуєш погляд Бога на собі, відчуєш себе любленим.
Наступні поучення як і апостолам, так і нам, дали розуміння, що є потреба передати цю любов іншим. У цьому можна буде побачити різницю між правдивими віруючими в Бога, учнями Христа, та поганами, тобто безвірками, або ж тими, котрі визнають існування Бога, але не дозволяють сповнитися Божій волі, як це сталось у випадку ізраїльського народу, що закрився у собі: «Устами почитають, а серце далеке».
А тепер ми, котрі називаємо себе християнами, якщо не побачимо цю різницю, то яка буде нам заслуга?
Яка є різниця між нами і тими, які не є християнами? Як часто закидають нам, що ми не подібні на Свого Учителя-Христа! Читати далі Відкрити коло взаємної доброти, як це Бог зробив задля нас
Дорогі браття і сестри об’єднані довкола Христа, читаючи розповідь євангелиста Луки про проповідь Ісуса на березі Генезарецького озера (Луки 5, 1-11), ми можемо сказати, що це дійсно була чудесна подія, хоча зрозуміти її в повноті могли мабуть лише Симон Петро, Яків та Іван. Саме вони знали, що насправді сталось: зустріч Бога і людини. Ця зустріч вплинула на їхнє життя. Разом з ними і ми запрошені стати учасниками цієї зустрічі.
Людина була і чи залишилась такою?
Як раніше, так і сьогодні ми бачимо людину, яка постійно працює, щоб жити, трудиться як день, так ніч, щоб прожити не на марно… Людину, яка думає про себе, яка звикла сама вирішувати свої труднощі, яка хоче бути успішною і якій важко прийняти неуспіх. Це суспільство, особливо тепер, хоче нав’язати стиль життя під гаслом: скільки ти заробляєш, такою ти є людиною! Чим більше заробляєш, тим більше ти є людина! велика небезпека криється за таким гаслом. Вистачить лише пригадати, що стається з людиною, якщо вона не змогла вписатися цей “неписаний закон”: відчай, смуток, почуття непотрібності… Скільки є таких, котрі бояться “сісти комусь на шию” через хворобу, безробіття чи інше?
Бог був і залишився тим, ким Він Є! Читати далі Він зустрів їх при роботі, невчасно, недоречно і взагалі все сталось поза всякою людською логікою …
Дорогі брати і сестри у Христі, притча про доброго господаря, який виявив велику довіру своїм слугам, даючи їм свої скарби, нам нагадує наші відносини з Богом, Котрий нам довіряє дуже багато. У притчі показано, що не всі принесли радісну вістку, повертаючи з примноженням дари, дехто показав себе лукавим та лінивим, бо «закопав довірений йому скарб». Чому так сталось? Чому одні несуть радість своїми дарами, а інші – смуток?
Який образ Бога ми маємо? Читати далі Між страхом і любов’ю … Між «це лише мені» і «для нас усіх» …