Дорогі браття і сестри у Христі, в Бозі живому, котрий віддав своє життя як у викуп за багатьох і воскрес задля нашого спасіння!
Для нас, християн, Воскресіння Христа є це торжество перемоги: добра над злом, життя над смертю, віри над безвір’ям.
Цю духовну боротьбу ми відчуваємо в часі цілого нашого життя і в особливий спосіб переживали в часі Великого посту. Цей піст завершився і уквітчався нашим духовним зростом. Ми стали ближче до Бога, а радше ми дали Богу можливість наблизитися до нас.
Щоправда в цьому світі часто чути запитання, і на жаль, від християн також: “Де є Бог? Чи Він є в цьому світі?  Бо як Він може допускати це все? Чому Він не зупинить …. ?” Не знаю чи на ці запитання саме МИ можемо дати відповідь? І якщо ми не можемо дати відповідь, тоді ми і не можемо на них відповідати! Отож потрібно поставити такі запитання, на які ми можемо дати відповідь, до прикладу:
“Чи Я дозволяю Богові бути у моєму житті? Чи МИ дозволяємо Богові бути в нашому житті: політики, економіки, культури і т.д. Чи СВІТ людський хоче, щоб Бог був для нього Господом і Владикою?”
Можливо є ті, котрі визнають присутність Бога, але не слухають Його і живуть цілком окремо від Нього, кажучи цілим своїм життям: Я живу по-своєму і Він хай собі буде по-Своєму, я Його не буду турбувати і Він хай мене не турбує… Ось так поволі людина закривається у своєму світі і відходить від Бога, втрачає відчуття Його живої присутності! І найгірше залишається самотньою. Немов блудний син, що спокусився на солодкість самостійності, яка поступово перейшла в гіркоту одинокості.
В часі посту ми мали можливість відновити близькість з Богом, даючи можливість, щоб ми зустрілись у хвилинах нашої тиші і щоб Він заговорив до нас, а ми Його почули!
Хто прислухався до цієї поради, той міг відчути близькість Бога. Бог хоче бути близько нас, Він поважає наш вибір і нашу свобідну волю, не хоче себе нав’язувати, чекає! Чекає, щоб увійти в наше життя і відновити втрачену благодать!
Бог чекає на кожного з нас кожної миті в нашому житті і говорить до нас. Хто відкриє своє вуха на слухання Євангелії, той зробить перший крок до Прийняття Слова, що станеться тілом і замешкає в житті. (про це згадуємо у читаннях на саму Пасху), а хто відкриє своє серце, той відчує голос Божий у серці.
Відстань від вух до серця є короткою, але шлях є довгий. Послухати і прийняти Боже слово – це визнання віри в ЖИВОГО ВОСКРЕСЛОГО БОГА СПАСИТЕЛЯ!

В цій вірі утверджуймо самі себе, звіщаючи один одному: Христос Воскрес – Воістину воскрес!