Дорогі браття і сестри у Христі, ми увійшли в Різдвяний піст, який має на меті приготувати нас через очікування до великого Торжества – Різдва нашого Спасителя! Ізраїльський народ довгими століттями чекав на при прихід Месії, а ми маємо ласку бути тими, котрі вже живуть радістю Його приходу. Тому для нас Торжество Його народження – це велике вшанування і вдячність Богу за вияв любові до Людства у приході Свого Сина, нашого Месії.
Очікування – це вияв нашої віри
Колись ізраїльський народ очікував народження Месії, а ми тепер також перебуваємо в очікуванні, але вже Його другого приходу! Зауважмо: хто чекає, той постійно звертає свої думки і свої вчинки до одного – до зустрічі! Можемо спостерігати, як людство живе у забутті Бога і вже не чекає, не прагне цієї зустрічі. Відповідно до цього люди живуть так, ніби Бога немає і ніколи вже не буде серед них. Прикро, але тепер християнські свята перетворились в очікування різних розваг та матеріальних дарунків. Тепер це стало більше культурним надбанням, ніж духовним скарбом, який приносить Спасіння. Деякі вже звичаї набули гріховного забарвлення.
Ми, християни, що живемо у цій культурі, маємо особливе покликання пригадувати про правдиве значення Християнських Свят, ми покликані пригадувати про Добру Новину, яку принесло нам народжене Святе Дитя: з нами Бог! Бог є з Нами!
Ми пригадуємо про подію і ми її Святкуємо!
Особливим свідченням нашої віри є Святкові дні, Неділі, Особливі духовні періоди: як піст, Різдвяний час та інші. У ці дні ми збираємося разом і підтримуємо один одного у вірі, ще й іншим людям даємо свідчення нашої віри в Бога! Цим ми промовляємо: з Нами є Бог!
Але все ж залишається відкритим запитання: чи всі наші святкування є в дусі Святого Євангелія, як учив нас Ісус?
Ми чекаємо неділі та інших святкових днів, а для чого?
– Щоб відпочити і набратися сил на наступний робочий тиждень?
– Щоб поміняти трохи стиль життя і розважитися?
– Щоб побути із друзями та з сім’єю після розлуки робочого тижня?
І ця світова культура все більше дає значення розвитку економіки, а не життя: клопоти, робота і відволікаючий відпочинок.
Як бачимо такі відповіді говорять про одне: люди постійно зайняті роботою і потім надолужують те, що втрачають! А втрачають те, що є найголовніше!
Святкові дні для Бога, щоб освячувати нас!
Сьогоднішні читання Євангеліє від Луки 13, 10-17. про жінку, яка потребувала зцілення роз’яснює правдиве значення «суботнього дня». День святковий є для Бога!
З плином часу єврейський народ витворив різні чіткі вказівки про те, що можна було робити в такий день, а що ні. Такі зовнішні етичні вказівки зробили те, що цей день поступово перетворився у день безділля і виконання певних вказівок. Цей вибраний народ став подібним до жінки, яка жила, але була скорчена і нічого не могла робити. Яким було її життя?
Ісус дозволяє сповнитися Божій волі, проявляє милосердя до неї, уздоровляє цю бідолаху і «вона зараз же випросталась, і почала прославляти Бога». Добре діло сповнене милосердям увінчується прославою Бога.
Ось це є правдивий день для Бога! День, в якому Бог стає прославлений! День, в якому людина по-особливу може відчути дотик Бога. День, в якому кожен з нас може стати учасником Божого діяння. Цей день стає днем Освячення через Божу присутність! Воістину Святий день!
Тому святкувати – це дозволити Богові торкнутися тебе!
Це ні в якому разі не може бути культ безділля чи різним атракційним формам відпочинку, що радше ведуть до гріха самовдоволення!
Для християн день святий – це день, коли пригадуємо Воскресіння Христа, це не останній день, а перший день тижня, який освячує наше життя і надихає нас продовжувати жити, жити, щоб увійти у вічність.
Йти до храму у святий день – це йти у місце, де збираються інші подібні тобі, або ті, котрі шукають Бога, шукають милосердя, людської уваги.
Тому сьогодні, як до віруючих людей, запитуюсь: Що ми робимо для того, щоб прославилось Боже ім’я у день святий!? Що ми робимо для того, щоб прославилось Боже ім’я не тільки нашими устами, але і через тих, кому ми допомагаємо?