Слава Ісусу Христу, дорогі браття і сестри у Христі, у Євангелії від Матея 4, 18-23 ми згадуємо про покликання апостолів. Ісус кожного покликав в особливий спосіб, у час, який Сам захотів: кого при роботі, кого при завершені, а згодом дізнаємось, що кликав і при відпочинку, і при справах.
Кликав їх для чого? До помочі? Хотів зробити пропозицію нової діяльності?
Хіба Бог не є Всемогутній?
Хіба Він потребує людської допомоги?
Хіба Він має займатися влаштуванням діяльності людей?
Св. Матея влучно зауважив: негайно кинули сіті і пішли за Ним.
Так було на початку і так продовжиться. Ісус буде попереду, а його учні наслідуватимуть Його.
Правдиві учні наслідують Учителя – хочуть бути, як Він. Так, хочуть не знання, а хочуть перейняти спосіб життя. Інколи зустрічаємо учнів, які багато знають, але їхня поведінка є далекою від поведінкою Учителя.
Поширення Євангелії – Божої Доброї звістки було не задля мети догматичного повчання чи чогось богословсько-теоретичного, а пригадуванням людині про Любов Бога і про її спасіння в Бозі.
Дорогі у Христі, ми також почули поклик Ісусу стати Його учнями, отримали запрошення Його наслідувати, тобто: де була Його стопа, має бути і наша. Ми запрошені пройти шлях Сина, щоб самими стати дітьми Божими.
У цей час апостольського посту маємо можливість зробити кілька кроків-вчинків, які би нагадали іншим про те, що наш Учитель є Господь Ісус Христос. По вчинках пізнають, що ви Мої Учні.
І не турбуймося, якщо ми щось з Теорії не зможемо пояснити, адже самі вчинки Любові несуть Божу Любов, яка дасть все необхідне для пізнання і розуміння Божої Величі.