Дорогі браття і сестри у Христі, притча “про безумного багача” показує нам реальну картину наших можливостей і наших обмеженостей у цьому житті.
Це правда, що людина може багато зробити і ще більше мріяти запланувати, але у нас є обмежені можливості, які обмежуться іншими людьми, нашими особистими обмеженнями і Богом.
І хто не враховує і не поважає ці обмеження, той ризикує мати розчарування. Як правило, розчаровуються люди, котрі наповнені гордістю. Бо тільки гордий думає, що світ має крутитися довкола нього і тільки він твердо переконаний, що так має бути, як він думає. Успіхи для таких людей, це тільки утвердження в гордості, адже все приписується лише собі.
У кожного з нас є вибір: бути на одинці чи з Богом?
І міркував він про себе й казав: Що робити, що не маю куди зібрати плодів своїх?(Лук.12:17)
Небезпека із гордими людьми, що вони часто говорять самі із собою, думають і радяться лише із собою, замикаються в собі і самі надумують собі якісь свої забаганки.
Самотність, закритість, самовпевненість. Ось тут і криється небезпека в часі вибору, бо людина, мріючи, не бачить в майбутньому нікого лише себе і так як буде їй зручно.
Гордість засліплює і доводить до лицемірства
У історії про безумного багача ми не бачимо, щоб цей чоловік комусь зробив щось злого: не вбив, не вкрав,… Так часто сповідаються лицеміри, кажучи: “У мене немає гріхів. Я не вбив, не вкрав і т.д.” І їм нічого не докажеш в супереч, адже вони переконані у своїй “праведності”, хоч і фальшивій.
Та все ж, щоб поставити під сумнів таку праведність можна, запитуючи: кому від тебе стало радісно на цьому світі? Хто дякує за тебе Богові щодня? Скільки людей радіють, коли тебе бачать чи згадують про тебе?
У відповідь буде тиша. Бо світ таких людей закритий довкола власного добра.
Так і сьогодні маємо кризу у світі через те, що хтось почав думати лише за своє матеріальне збагачення і таких стало багато. Так з’явилась криза людства, яке має переглянути різні “доброчинності” і почати думати над сенсом життя, над загальним добром.
Щоб уникнути такого заблудження, потрібно спілкуватися з Богом.
Слухати Бога і пізнавати Його волю. Це молитва і слухання Божого слова. Це роздуми із Богом про життя.
Пам’ятаймо, що ми є слугами Господніми на цій землі і все, що маємо – це Ним дано для добра твого і добра інших.
Скільки нам потрібно для нашого щоденно життя? А скільки ми маємо надлишком? І що робимо із цим?
У сучасному суспільстві постала криза із сміттєзвалищами, може тепер здогадаємося як можна буде вирішити цю проблему: не закопуючи і приховуючи, а може: не виробляючи і не споживаючи надлишком?
А якщо вже є надлишок, то слід податися із Господом, що з ним робити?
Найдуться довкола такі, які будуть потребувати цього. Так допоможеш іншим і скріпиш зв’язок любові. Прийде час, коли і тоді хтось подасть свій надлишок і так ще більше скріпиться зв’язок любові.
Iсторія про дитячу захланність
Одного дня мама спекла смачних пампухів і дитина, покуштувавши, кілька з них взяла і сховала. Мама запримітила це, але нічого не сказала.
За кілька днів дитина підійшла до матері і сказала, що ці пампушки інші, бо не такі смачні, як ті, що були кілька днів тому!
Вони мабуть не так зроблені, не з того тіста не за тим рецептом? – за питала.
Скоріше всього не так використані – в думках про себе сказала мама і міцно обняла дитину.
Якщо можеш зробити добро іншим не відкладай його на потім, щоб зробити добро лише для себе. Бо хто зна чи воно вже буде таким добрим?