Меню
Категоріі
Радитись про своє майбутнє з Богом чи тільки із собою?
Грудень 22, 2013 Проповіді

Дорогі браття і сестри у Христі, притча “про безумного багача” показує нам реальну картину наших можливостей і наших обмеженостей у цьому житті.
Це правда, що людина може багато зробити і ще більше мріяти запланувати, але у нас є обмежені можливості, які обмежуться іншими людьми, нашими особистими обмеженнями і Богом.
І хто не враховує і не поважає ці обмеження, той ризикує мати розчарування. Як правило, розчаровуються люди, котрі наповнені гордістю. Бо тільки гордий думає, що світ має крутитися довкола нього і тільки він твердо переконаний, що так має бути, як він думає. Успіхи для таких людей, це тільки утвердження в гордості, адже все приписується лише собі.
У кожного з нас є вибір: бути на одинці чи з Богом?
І міркував він про себе й казав: Що робити, що не маю куди зібрати плодів своїх?(Лук.12:17)
Небезпека із гордими людьми, що вони часто говорять самі із собою, думають і радяться лише із собою, замикаються в собі і самі надумують собі якісь свої забаганки.
Самотність, закритість, самовпевненість. Ось тут і криється небезпека в часі вибору, бо людина, мріючи, не бачить в майбутньому нікого лише себе і так як буде їй зручно.
Гордість засліплює і доводить до лицемірства
У історії про безумного багача ми не бачимо, щоб цей чоловік комусь зробив щось злого: не вбив, не вкрав,… Так часто сповідаються лицеміри, кажучи: “У мене немає гріхів. Я не вбив, не вкрав  і т.д.” І їм нічого не докажеш в супереч, адже вони переконані у своїй “праведності”, хоч і фальшивій.
Та все ж, щоб поставити під сумнів таку праведність можна, запитуючи: кому від тебе стало радісно на цьому світі? Хто дякує за тебе Богові щодня? Скільки людей радіють, коли тебе бачать чи згадують про тебе?
У відповідь буде тиша. Бо світ таких людей закритий довкола власного добра.
Так і сьогодні маємо кризу у світі через те, що хтось почав думати лише за своє матеріальне збагачення і таких стало багато. Так з’явилась криза людства, яке має переглянути різні “доброчинності” і почати думати над сенсом життя, над загальним добром.
Щоб уникнути такого заблудження, потрібно спілкуватися з Богом.
Слухати Бога і пізнавати Його волю. Це молитва і слухання Божого слова. Це роздуми із Богом про життя.
Пам’ятаймо, що ми є слугами Господніми на цій землі і все, що маємо – це Ним дано для добра твого і добра інших.
Скільки нам потрібно для нашого щоденно життя? А скільки ми маємо надлишком? І що робимо із цим?
У сучасному суспільстві постала криза із сміттєзвалищами, може тепер здогадаємося як можна буде вирішити цю проблему: не закопуючи і приховуючи, а може: не виробляючи і не споживаючи надлишком?
А якщо вже є надлишок, то слід податися із Господом, що з ним робити?
Найдуться довкола такі, які будуть потребувати цього. Так допоможеш іншим і скріпиш зв’язок любові. Прийде час, коли і тоді хтось подасть свій надлишок і так ще більше скріпиться зв’язок любові.

Iсторія про дитячу захланність
Одного дня мама спекла смачних пампухів і дитина, покуштувавши, кілька з них взяла і сховала. Мама  запримітила це, але нічого не сказала.
За кілька днів дитина підійшла до матері і сказала, що ці пампушки інші, бо не такі смачні, як ті, що були кілька днів тому!
Вони мабуть не так зроблені, не з того тіста не за тим рецептом? – за питала.
Скоріше всього не так використані – в думках про себе сказала мама і міцно обняла дитину.

Якщо можеш зробити добро іншим не відкладай його на потім, щоб зробити добро лише для себе. Бо хто зна чи воно вже буде таким добрим?

Залишити відповідь

Ви маєте бути ви увійшли щоб залишити коментар.

*