Не захоплюємось незамінними людьми, вони небезпечні для майбутнього! Що буде, коли їх не буде? Буде якось?
Не хочу, щоб було ЯКОСЬ.

Вони ідуть і з ними сторінка історії закривається!
Не хочу, щоб історія закривалась! Це не правильно!
вона має продовжуватися, але як?

Схиляймо голову перед тими, хто готує собі заміну, хто виховує інших і передає уміння, вони забезпечують майбутнє: Послідовне, удосконалене і певне. Вони завжди залишуться живими в ділах і у серцях нащадків!

Не так важливо, ЩО ти залишиш після себе, як те, КОГО ти залишиш після себе!
Не так важливо, що ти зробив, як те, чи ти навчив і передав цього іншим.
Не так важливо скільки тебе хвалили у житті, а може плескали чи шанували, як те, чи ти отримав похвалу і шану за твоїх учні і послідовників?

Багато чого зникло на землі через незамінимих, а Свята Церква далі продовжує жити, передаючи один одному віру в те, що кожен є важливий в очах Господа, а не лише якісь там окремі «найкращі».

Отож:
Скількох ти маєш учнів?
Скільки є тих, котрих ти виховав і що перевищили твої досягнення?
Скільком ти радуєшся, бачачи їхні успіхи, що були досягнуті з твоєю допомого?

Бо роки пройдуть
і твоє сяйво затускніє,
а ти як був завжди один,
Так залишивсь самісінький один,
В незамінимості ілюзії ти знищив чиюсь мрію