Дорогі у Христі, коли читаємо історію про воскресіння юнака із м.Наїн, сина вдови, відразу привертає увагу те, що померлому було даровано життя. У цьому випадку краще сказати: продовжено життя. Адже вічно він не міг жити на цій землі і день його смерті все ж таки мав колись настати, як це вже було із іншими воскреслими. Воскресіння на цій землі різниться від воскресіння у “вічне життя”.
Тут природно виникає запитання: тоді для чого Ісус воскрешав дитину, знаючи, що по якомусь часі вона знову буде оплакувати свого сина?
Саме для цього хочу запросити нас до роздумів над матір’ю, яка також потребувала свого особливого “воскресіння”. Читати далі Що нас цікавить більше: продовження життя чи дар вічного життя?→
Читаючи історію про воскресіння одинокого сина вдови, ми можемо дійсно бути зворушені вчинком Христа. Мабуть, це було єдине таке велике чудо, коли Христос не чекав, щоб його попросили зробити чудо. Все було ясно само собою: жінка вдова, котра пережила втрату чоловіка і тут ще й смерть єдиного сина. Що може бути гіршим для життя людини, ніж залишитися самотньою?
Ісус сміливо порушує традиції тієї місцевості, що не дозволяли приступити до нар, на яких лежав мертвець. Порушує правила етикету і наказує згорьованій жінці: «Не плач». Творить чудо воскресіння. Сказав: “Юначе, кажу тобі, встань!”. І порушились закони природи.
Це чудо, без сумнівів можемо сказати, було вершиною усіх чудес.
Шкода що їх так було мало. Ох, як би було зручно мати такого чоловіка, котрий би давав їсти, відвертав хвороби, постійно би продовжував життя. Правда? Читати далі “Бог навідався до свого народу”, але не забрав смерть→
