Хай Бог тебе благословить

Kому ми даруємо наше “так”? Кому довіряємо наше майбутнє?

Розділ: Проповіді. Написав о.Віталій ~ Квітень 7, 2010. Видрукувати цей допис Видрукувати цей допис

Дорогі браття і сестри, у цей пасхальний час святкуємо ще одне величне свято – Благовіщення. Переживаючи ці дві події майже одночасно, ми можемо зрозуміти логіку та зв’язок між початком і кінцем в подіях земського життя Божого Сина.

Діло Спасіння бере початок у Благовіщенні і завершується смертю та Воскресінням. Таким чином Свята Церква нам допомагає пережити всі Спасаючі події у теперішньому часі і стати безпосередніми учасниками цим подій. Ми слідкуємо за розвитком цим подій, слідкуємо за особами, котрі змінили хід історії Людства. Виникає бажання наслідувати їх, щоб змінити історію свого життя. Як і раніше так і тепер все має свій початок. Початком Спасительної місії Божого Сина було Благовіщення. Якби не було би цього початку, той не було би всієї Євангельської історії, яку ми так добре знаємо.

Світ потребував змін, але потрібно було, щоб хтось погодився на ці зміни. Переміна могла стали лише завдяки тому, що хтось мав розірвати коло прокляття, безбожництва і викупити ціною власного життя.

Знаючи тепер всі події, можемо побачити єднання матері і сина у цій спасаючій місії.

Як мати так і Син єднаються у “ТАК”

Обоє мали вибір і обоє знали, що після кожного вибору будуть наслідки, будуть зміни. Ці зміни відбились на їхньому житті і на житті кожного з нас. Марія в Назареті, а Ісус в Оливному городі Єрусалиму. Їхня проста відповідь: “нехай буде по твоїй волі” дала початок великим змінам! І ця відповідь не була одноразовою.

У теперішній культурі звикаємо до всього одноразового

Бачимо в цьому велику вигоду і зручність. У якісь мірі навіть цікавіше жити так, коли довкола тебе все змінюється. Це відбивається і на відносинах із людьми. Звикли із легкістю сказати “я передумав”, “мені не виходить”, “плани змінились” ніж дотримати обіцяного, навіть, ціною власної невигоди. Почуття жертвенності зникає.

На заході робили дослідження щодо зменшення покликань до священичого і монашого життя. Всі сподівалися, що основною причиною буде “безженність”, а виявилось, що вона була на останньому місці. Перші місця зайняли відповіді щодо жертвенності і відданості у служінні людям.

Дійсно, якщо подумати, то хто буде служити, коли вся реклама переконливо ставить людину у центрі, немов би все і всі для неї? Нас на Землі є 6,7 млрд. осіб, якщо всі будуть в центрі їхніх потреб, якщо всі будуть шукати, щоб лише їм було зручно? Постійність вимагає жертвенності і веде до зрілості. Зрілість людей помагає в загальному розвитку суспільства.

Це торжество називають “святом покликаних”

Хто до них відноситься? Цей рік проголошений як “Рік покликання”. Відразу нам спадає на думку, що це богопосвячені особи: монахи, монахині. І це правда. Цей рік присвячений їм.

Але не тільки. Є ще багато людей, які також відгукнулись на поклик Бога і вирішили виконувати Його волю, будучи активними членами Церкви. Це духовні провідники – священики, це вся прислуга і церковне братство, і також ті, котрі постійно переживають присутність Бога у їхньому житті. Бог кличе і людина відповідає. В цьому діалозі народжуються рішення: поширювати діла милосердя, проповідувати Євангеліє.

Слово “ТАК” коротке, але має наслідки довгі

Наше “Так” воно завжди лунає з наших уст. Питання: кому ми його даруємо? Кому довіряємо наше майбутнє?

Переглядів було:1642

Ключові слова до цього допису:

1 відгук

  1. sofia

    Когда человек начинает задумываться над силой и властью своих слов? В каком возрасте? Чему мы учим своих детей? И вообще задумываемся ли мы над воспитанием в человеке ответсвенности за свои слова? Будучи взрослыми, многие остаются в детстве: просто играют словами. И поэтому, слово ” так”, для многих не имеет важного значения. Любое брошенное слово или глупость изреченная из наших уст – имеют силу. Словом можно убить, а можно и воскресить!!! Быть ответственным не легко. Отвественность очень большая нагрузка, отвественность требет грамотности, упорядоченности, требовательности,чистоты помыслов, решительности, т.е. многих качеств с огромной ОТДАЧЕЙ сил и энергии. А кто хочет ОТДАВАТЬ? Все привыкли БРАТЬ или ПОЛУЧАТЬ! Милосердный человек, ищет большего – БЛАГОДАРНОСТИ от БОГА, поэтому взамен не требет ничего. Верующий в Бога, питается силой от Бога, такому человеку не страшно отдавать ничего.

Місце для ваших відгуків

Якщо хочеш залишити свій відгук, то потрібно зареєструватись. Для входу та реєстрації на тисни тут Це займе мало часу, але дасть тобі доступ до сайту.