Цього року ми святкуємо 2000 років від дня народження апостола Павла, якого називаємо апостолом народів. Не знаємо коли саме народився апостол, але знаємо, коли загинув мученицькою смертю і таким чином народився для Небесного Царства. Святкуємо його ювілей і згадуємо його життєвий шлях. Ким він був і ким він став нас?
Його ревність до поширення Євангелія подивляє всіх. Подорожі, листи, заснування громад і керування ними, а скільки навернених душ з різних народів? Чому така ревність більша від усіх?

Одного разу Ісус сказав: “кому багато простилось, той і багато полюбив”. Ці слова можуть дати нам пояснення його ревності, бо колишній Савло(а таким було його попереднє ім’я) переслідував самого Господа Ісуса Христа, тобто його Містичне Тіло, Церкву. Скільки молодих паростків християнської віри було зірвано завз’ятою молодечою рукою Савла? Скільки крові було пролито? Та не про це хочеться роздумувати. Подивляє факт: Як Бог міг дивитися на таке переслідування молодої ще Церкви? Чому не вбив того жорстокого юнака, який проливав невинну кров?

Бог чекав… громади молились … і в один момент все змінилось. Савло почув голос: “Чому переслідуєш мене Савле?” Можемо лише уявити, яке ж було велике здивування цього ревного побожного юнака, який в ім’я Бога нищив інших, бо думав, що цим самим захищав Бога. Як було гірко визнати себе не Богозахисником, а Богоборцем, тобто борцем із Богом.
Бог просвічує його засліплений релігійним фанатизмом розум. Слова: “Милосердя хочу, а не жертви” творять спасаючу дію. Савло навертається і бере собі нове ім’я: Павло, що означає “Малюк”. Потрібно зауважити, що Савло(Саул) – це почесне ім’я, ім’я першого царя ізраїльського народу. Це престижне ім’я міняє на найнище… Мабуть на це вплинули слова Христа: “хто хоче бути першим у Царстві Божому, нехай буде останнім”.

Крім покаяння і навернення Павло вирішує спокутувати все зло, яке зробив молодій Церкві Христа і стає місіонарем.

Роздумуючи над життям апостола, можемо побачити велике Боже Милосердя. Бог уміє чекати. Знає, що коли людина зустрінеться з ним то, яким би не була грішником, змінить своє життя. Ми дивимось на грішників і осуджуємо їх за їхне грішне життя, і Бога, що Він тримає їх у цьому житті. Хочемо нашої справедливості. А Бог хоче милосердя. Від нашої справедливості гинуть люди, а Божа любов дає життя.

Дивлячи на релігійний фанатизм Савла, можемо побачити деякі ознаки подібного і в нашому житті. Скільки раз в ім’я Бога, чи захищаючи якісь релігійні принципи, ми могли образити людину, ба й навіть прогніватись на неї і побажати зла? А скільки зараз в Україні в ім’я віри чи церкви є ворожнечі, переслідувань? Хто хоче бути першим, хай буде слугою! Хіба не так Ісус, Учитель нас усіх, промовляє до нас?

Савло ці слова почув і став Павлом, а ми, а ти?