Дорогі браття і сестри у Христі, Євангелія від Луки 8:41-56 нам описує історію, коли з Ісусом зустрілись одночасно багато потребуючих людей, особливо було звернено увагу на Начальника Синагоги, у якого була вмираюча 12-річня дочка, і також на бідну жінку, яка прожила 12 років у великій нужді та в боротьбі із хворобою.
Кожен з них казав: “мені дуже потрібно” і кожен вважав, що його потреба є найважливіша, саме він потребує миттєвої допомоги, бо сил і можливості чекати нема.Хіба можливо допомогти всім та ще й відразу?
Ми, обмежені люди, не раз кажемо: “всім не допоможеш”. Й не раз нас самих схоплює паніка і страх від нашої немічності, що нам щось не вистачить, що ми десь запізнимось, що будемо обділені. не раз в цьому нас переконав досвід нашого особистого життя. Тому у нас сформувався інстинкт боротися і йти до результату за будь-яку ціну, навіть, ціною того, що хтось буде обділений. Це така система життя: “сильніший виживає”. Ми її науково назвали: “метод природнього відбору”.
Тут відразу виникає запитання: якщо така система існує у тваринному світі і тварини її змінити не можуть, бо не мають розуму і свобідної волі, то чи не означає це, що ми прийнявши такий тваринний спосіб життя, опустились до тваринного мислення?
Якщо хочеш жити, то маєш знищити слабших? – Так?
А де ж тоді людськість? Яка ж тоді різниця між тваринами і людьми? Де є гідність людського життя?
Ісус нам звертає увагу на закони любові
У цих законах немає духа боротьби між собою, немає конкуренції чи знищення, досягнення мети за будь-яку ціну. Є любов. Є жертвенна любов! Любов, яка віддає себе у потребах ближніх. Любов, яка не ділить, а єднає.
Відійшла би людськість, зникла би віра, чуда би не сталось
У сьогоднішньому уривку ми бачимо, що ситуація була дуже напружена. Адже жінка здобула ціль – уздоровилась, а батько втратив дитину. Чи не могло це стати для батька початком озлобленості і гніву? Не міг тут виникнути конфлікт? Не міг би він махнути рукою і закритись в своєму горі, розчаруватися та звинуватити всіх і піти геть?
Так могло бути все, але не сталось!
Боже милосердя є відмінним від людського зіпсованого думання. У Бога всі особливі, всі люблені по-особливому, всі прийняті і вислухані у свій час.
Голова синагоги залишився людиною, він не поставився “по-звірячому” ні-до кого. Ісус його підтримав: “Не бійся, тільки віруй” І чудо сталось у свій час, визначений час.
Ці дві історії нам допомагають краще пізнати Боже милосердя і не робити поспішних висновків стосовно Божої допомоги.
Наша віра – це довіритися Богу до кінця, навіть, якщо інші чи обставини нам будуть казати, що все – вже кінець. Пам’ятаймо, що в Бога немає нічого неможливого, і для Нього немає такого слова “кінець”, адже Він є ВІЧНИЙ.
Він каже: “Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені, і я облегшу вас”. (Мт.17.28) І це полегшення настане згідно нашої віри і відкритості, тому причини для напруги та заздрості ближнім немає. Любов породжує любов і скріплює віру, довір’я до Бога, який знає що для нас буде краще і коли це має настати.
Погляньмо сьогодні на наших ближніх, які, як і ми, стоять у молитві перед Богом і просять Його милосердя. Підтримаймо один одного, втомлених і обтяжених, у вірі , щоб зуміли перейти всі труднощі і отримати вияв Його любові.
Залишімось людьми, зберігаючи в нас образ Божий і Його подобу, що не опуститися до рівня тваринного мислення і діяння.